ПАКА — ЕТИМОЛОГІЯ

через польське посередництво запозичено з німецької мови на початку XVIII ст;

н. Pácken, Pack «пакет, в’язка, пака» походить від снн. packe, pak «тс.», етимологія яких неясна;

слово здавна вживалося в мові фландрійських торгівців вовною;

р. па́чка «пачка», бр. пак «пака», п. paka «ящик, скриня», ч. pak «пакет», paček, paklík «пачка», слц. paklík «тс.»;

н. Páckhaus «склад, амбар» утворене з основ слів packen «укладати, пакувати», Pack «пака», до якого зводиться укр. па́ка, та Haus «будинок», спорідненого з двн. свн. днн. дангл. дісл. hūs «тс.», які виводяться з герм. *hūsa- (‹ *kūso), звідки походить псл. *xyzъ, укр. хи́жа;

запозичено з німецької мови в петровську епоху;

р. бр. пакга́уз, п. pakhauz;

запозичення зі словацької мови;

слц. paklík «пачка», як і ч. paklík «тс.», пов’язане з н. Pack «пакет, в’язка», до якого зводиться також укр. па́ка (див.);

очевидно, результат видозміни запозиченого слова па́ка (див.);

псл. pakъ «але, же», paky «знову»;

початкове о, сприйняте як префікс, відпало;

очевидно, результат видозміни форм opakъ, opaky «назад; навпаки»;

«[пізніше, потім; але; же, ж]» О;

р. [пак], п. ч. вл. нл. pak «тс.», полаб. pak «але», болг. м. пак «знову, ще», схв. пак «пак», слн. pаk «тс.», стсл. пакы «знову»;

англ. pack(-ice) «тс.», букв. «масовий (лід)», утворено з іменника pack «маса, купа, велика кількість, тюк, пакунок», який походить від снн. packe (pak) «в’язка, пака»;

запозичення з англійської мови;

р. бр. болг. пак, п. pak «тс.»;

розглядається (Потебня РФВ 4, 163) як один з випадків паралелізму п і б в слов’янських і балтійських мовах;

може бути й результатом видозміни частки пак під впливом частки (і вигуку) ба;

результат контамінації часток бо і пак (див.);

результат злиття прийменника на з не засвідченим в українських джерелах прислівником *узпак «навпаки», утвореним з прийменника уз і основи пак;

значення «назад» могло розвинутись у західних говорах під впливом ч. nazpátek «назад», пов’язаного з nazpět «тс.», утвореним з прийменника na і прислівника uzpět, спорідненого зі стсл. въcпѧть «тс.»;

р. [вспак] «навпаки, навиворіт», бр. [на вспак] «наперекір»;

споріднене з дінд. ápākaḥ «збоку; який знаходиться позаду», ápāñc- «повернутий назад», лат. opācus «тінистий» (‹*«протипоставлений»), лит. apačià «низ», лтс. apakša «тс.», дісл. ǫfugr «повернутий в інший бік; зворотний; ворожий», двн. abuh «тс.», вірм. haka- «проти-», які зводяться до іє. *apo- «геть»;

псл. opakъ «зворотний», opako «назад; навпаки; у зворотному напрямі»;

р. [о́пак] «назад; задом; ниць; навиворіт; навпаки», [о́пако́] «тс.; невміло; невчасно; без толку; ніяково, совісно; небезпечно», др. опако «назад, навпаки», опакы «тс.», п. ч. слц. opak «назад, навиворіт», вл. нл. wopak «неправильно, навпаки», болг. о́пак «назад, навпаки», м. опако «навиворіт, навпаки», схв. о̏пако «навпаки, назад», слн. [na ôpak(o)] «навпаки», стсл. опакы «навпаки; назад; інакше»;

похідне утворення від звуконаслідувальних вигуків пак, пах;

очевидно, складне слово, утворене з частки пак та займенникового компонента той (можливо, редукованого тоді);

запозичення зі старослов’янської мови;

стсл. паче «більше» походить від псл. pače, форми вищого ступеня від (o)pakъ «назад, знову», до якого зводиться й укр. пак¹;

р. болг. па́че «більше», др. паче «тс.», схв. па̏че (па́че) «тим більше, навіть; напроти, навпаки»;