ПАЗ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *pag-/pak- «зміцнювати, скріплювати, зв’язувати, плести»;

споріднене з гр. πήγνυμι «скріплюю», πη̃γμα «підставка, полиця», πάγος «лід, мороз», лат. pango «вдавлюю, вирізаю, вбиваю», compāges «стик, паз, шов», ав. pas- «в’язати», гот. fahan «схоплювати», двн. fah «обійми; мур; відділення», нвн. Fach «відділ, галузь, ділянка», а також з лат. pacīsco, pacīscor «укладаю договір», pactum «пакт, договір», двн. fuoga «паз, шов», fāhan, fangan «ловити, піймати»;

псл. pazъ;

р. бр. паз, др. пазъ, п. ч. paz;

очевидно, через польське посередництво запозичене з німецької мови;

нвн. Fach (свн. vach, двн. fah) «полиця; шухляда; галузь, розділ (науки), спеціальність» споріднене з днн. fak «огорожа, відокремлений простір», снідерл. гол. vak «тс.», дангл. fæс «відділення; проміжок часу», гр. πάγη «петля, пастка», псл. pazъ, укр. паз;

п. fach «фах», ч. слц. вл. fach «тс.; перегородка, шухляда», м. фах «професія; скринька», схв. фа̏х «скриня»;

можливо, псл. paga, співвідносне з pazъ ‹ *pag̑-, до якого зводиться укр. паз;

неясне;

слц. pah «жолобок на ґонті», paha, páha «тс.»;

запозичення із західно-європейських мов;

фр. англ. pagination «пагінація», нім. paginíeren «пагінувати» зводяться до лат. pāgina «скріплені смужки папірусу; сторінка, листок», пов’язаного з pangо «вбиваю, втикаю; закріплюю», спорідненим з гр. πήγνῡμι «скріплюю, збиваю, зміцнюю»,πάγιος «твердий, міцний, щільний», πη̃γμα «остов, скріплення», дінд. paś-, pā́śa- «вірьовка, шнур», ав. pas- «зв’язувати», псл. pazъ «виїмка, заглиблення», укр. паз;

р. болг. пагина́ция, бр. пагіна́цыя, п. pagіnacja, ч. paginace, слц. paginácia, вл. paginować «пагінувати», м. схв. пагина́циjа, слн. paginácija;

сумнівною здається реконструкція (Schuster-Šewc 1053) основи псл. *pazd-(erь) як розширеного варіанта основи pazъ (‹ іє. *pag̑-), до якої зводиться й укр. паз;

псл. pazderú, pozderъ, утворене за допомогою префіксів paz- (‹ іє. *pōz-) i poz- (‹ іє. *pōz), наявних в утвореннях типу paznogъtь «суглоб пальця, на якому росте ніготь» і споріднених з дінд. paścāt «позаду, назад», paścā́ «ззаду», ав. pasča «тс.», тох. В postam «після», лат. post «після», лит. pás «біля, до, у», від кореня der-, того самого, що в derǫ «деру»;

р. [па́здер] «стебла хлібних рослин; костриця», [па́здерие] «тс.», др. паздеръ «солома», п. paździerz «костриця», paździerze, [paździor, paździoro], ч. pazdeří, слц. pazderie, вл. pazdźer, нл. pazdźeŕ, pazdźera, болг. па́зде́р, схв. пòздер, пòздēрка, слн. pazdér, стсл. паздеръ, поздеръ, поздериѥ, поздърье «тс.»;

давнє запозичення з латинської мови;

лат. рāgānus «сільський; селянський, простий, неосвічений; язичницький» є похідним від рāgus «сільська громада, село; сільське населення; область, район, округ», пов’язаного з раngo «вбиваю, заганяю, встромлюю, вдавлюю, вирізую», спорідненим з псл. [раzъ] «виїмка», укр. паз;

функціонування цих запозичених форм на позначення поняття «язичник», а також розвиток значень типу «брудний, бридкий; забруднювати, неславити, безчестити, псувати» були підтримані на слов’янському мовному ґрунті фонетично близькими власне слов’янськими утвореннями, пов’язаними з псл. gana «образа», ganiti «докоряти», укр. га́на «осуд, ганьба, сором», га́нити «гудити; докоряти, лаяти»;

р. пога́ный «поганий», бр. пага́ны «тс.», др. поганыи «язичник; єретик; іноземний; нечистий; грубий», п. [роgan] «язичник», роganin «тс.», [роganny] «поганий, негідний», нл. роgan «язичник», ч. слц. вл. роhan «тс.», болг. пога́нец «тс.; погана, неприємна людина; [пацюк]», м. поган «поганий, огидний, [нехрещений]», поганец «поганець, огидна людина», схв. пòган «язичницький; поганий, огидний; злий; брудний», пога́нац «поганець», пòганӣк «огидна, погана людина; язичник», пòганин «тс.», слн. роgàn «язичник», стсл. поганъ «варвар, кат; іноземний, варварський, поганський, язичницький»;

псл. paziti, пов’язуване з pasti «пильнувати, стежити, стерегти, пасти», що зводиться до іє. *pā- / pǝ- «наглядати, охороняти»;

зіставляється також (Топоров Этимология 1970, 41) з псл. pazъ «паз», pazuxa «пазуха» як первісне «прикривати, берегти»;

болг. па́зя «берегти, стерегти, охороняти», м. пази «тс.», схв. па̏зити «бути уважним, уважно наглядати, піклуватися», слн. páziti «доглядати, спостерігати, чатувати», стсл. пазити «тс.»;

гр. Πελαγία пов’язане з прикметником πελάγιος «морський», похідним від πέλαγοςί «(від- крите) море»;

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

р. Пелаге́я, ст. Пелаги́я, бр. Пелаге́я, Пала́га, п. Pelagia, ч. Pelageja, слц. Pelagia, болг. Палаги́я, Пелаги́я, стсл. Пелагиа;