ПАД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пад «горище, верхній поверх у млині, в клуні Нед; поміст над сіньми або током у клуні О»
болг. под «підлога, долівка», схв. пȍд, слн. pòd «тс.» відповідають укр. під «нижня поверхня приміщення, ями, печі; дно; [горище]»;
уг. pad «горище; лава для сидіння; парта; ліжко; сцена; долівка» є запозиченням з південнослов’янських мов;
запозичення з угорської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
падо́к
«поміст над сіньми або током у клуні»
пат
«тс.; катафалк»
паток
«поміст над сіньми або током у клуні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| под «підлога, долівка» | болгарська |
| пȍд | сербохорватська |
| pòd «тс.» | словенська |
| pad «горище; лава для сидіння; парта; ліжко; сцена; долівка» | угорська |
| під «нижня поверхня приміщення, ями, печі; дно; [горище]» | українська |
па́сти «упасти, звалитися»
псл. pasti (‹ *padti), padati;
споріднене з дінд. padyate «падає, іде», ав. раіδуеіtі «спускається, лягає», дангл. fetan «падати», двн. gifeӡӡan «тс.», лат. pessum «додолу, вниз», далі також з псл. podъ «дно, підвалина, під», дінд. рāt «нога», гр. πούς, ποδός, лат. рēs, реdis, гот. fōtus «тс.»;
р. пасть, па́дать, бр. па́сці, па́даць, др. пасти, падати, п. paść, padać, ч. padat, ст. pasti, слц. padat’, вл. padać, нл. padaś, болг. па́дам, па́дна, м. падне, схв. па̏сти, па̏дати, слн. pásti, pádati, стсл. пасти, падати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пад
випадко́вий
випа́дком
ви́па́док
ви́пасти
«трапитися»
відпа́д
відпа́дки
«відходи»
впад
«падіння; водоспад Ж; занепад Пі»
впа́дина
«западина»
впа́дниця
«грузило, лот»
допа́сти
«добратися; схопити»
допа́стися
«з жадністю взятися за щось; накинутися»
за-пропа́ле
«даремно»
зане́пад
занепа́дник
занепа́дництво
занепа́док
«занепад»
(заст.)
занепа́лий
занепа́сти
за́пад
«верша»
за́падень
«заглибина»
запа́дець
«людина із заходу»
запа́дина
запа́дистий
«який трохи западає»
западни́й
«розташований у западині»
запа́дний
«сніжний»
за́падниця
«западня, пастка»
западня́
«пастка; [западина]»
западове́ць
«західний вітер»
западо́к
«западня»
запа́док
«занепад; руїни; заднє стегно у тварини»
за́падь
«глибокий сніг»
западя́
«баюра, калюжа»
запа́лий
запа́стися
«опуститися, провалитися, зникнути»
запопада́ти
«сумлінно ставитися, докладати багато зусиль»
запопа́дливий
запопа́дний
запопа́сти
«дістати, роздобути, натрапити, захопити; домогтися»
запропа́лий
«даремний»
запропа́сти
«пропасти»
запропасти́ти
на́пад
на́падень
«ятір на обручі»
на́падка
«напад Ж; рибальський сак»
напа́дки
напа́дкуватий
«напасливий»
напа́дний
«тс.»
напа́дник
напа́док
«напад; переслідування»
на́падь
«напасть»
напа́сливий
на́пасни́й
«причіпливий, нав’язливий»
напа́сник
напа́сти
напастува́ти
«нападати»
на́па́сть
напропади́ме
«на погибель»
напропа́ле
невпопа́д
о́пад
«опале листя; [напад Ж; крижані бурульки або роса на деревах]»
о́пади
опа́дистий
«спадистий»
о́падка
«западина»
опадо́нько
«нещасна доля»
опа́дчина
«відходи»
о́падь
«глибокий сніг»
опа́лий
опасть
«сніг, іній на деревах»
о́пат
«снiг на деревах; несподіваний сніг; сніжна зима»
пад
«низьке місце, западина; [падіння; каскад; тераса Нед]»
па́давка
«епілепсія»
па́дали́ця
па́далишній
па́далка
пада́лник
па́дало
«парашут»
па́даль
пада́льниця
«падальна муха»
пада́люхи
«падалиця»
па́дати
па́датися
«упадати (перед кимсь)»
па́дачка
«тс.»
па́девий
«який бджоли виробляють з паді»
(мед)
па́деж
«занепад; падіж»
па́дина
«невелика долина»
пади́чій
«водоспад»
па́ді́ж
падки́й
«охочий»
падкови́тий
«старанний»
падле́чина
«тс.»
па́дли́на
«падаль»
падли́чина
«повалений вітром ліс»
па́дло́
«тс.; негідна людина»
падлю́ка
падлю́чий
падлю́чити
па́док
«випадок Нед; отвір у жорнах, крізь який сиплеться борошно О»
паду́ча
«епілепсія»
падь
«глибока долина, яр; солодка липка рідина на листі»
падьма́
(у виразі п. упа́сти «зовсім завалитись»)
пере́пад
перепа́дистий
«непостійний»
перепа́стися
«виснажитися»
піднепа́лий
піднепа́сти
«підупасти, ослабнути»
підпа́дистий
«з низьким підйомом»
(про чобіт)
підпа́сти
«бути схожим»
підупа́д
підупа́лий
підупа́сти
попа́датися
«потріскатися»
(про шкіру)
попа́дливий
«запопадливий, схильний»
попа́сти
«влучити; потрапити»
попа́стися
приопа́сти
«підупасти Нед; вибитися із сил Ме; збідніти Дз»
припа́дистий
«крутий Нед; пологий; низький у підйомі»
припадко́вий
«випадковий»
припа́дком
«випадково»
припа́дливий
«низинний»
припа́днистий
«дощовитий»
припа́док
«приступ (хвороби); [випадок]»
при́падь
«низинне місце; частина рибальської вершки»
припа́сти
«дістатися»
приупа́док
«занепад»
приупа́сти
«підупасти»
про́па́д
«погибель; падіння»
пропа́дистий
«крутий, бездонний»
пропа́дний
«пропащий»
пропа́док
«втрата»
про́падом
(у виразі пропасти п.)
пропаду́щий
«минущий»
про́падь
«пошесть»
пропа́жа
пропа́жений
«пропащий»
пропа́лий
пропасна́
«прірва»
пропа́сний
«згубний Нед; пов’язаний з пропасницею, з прірвою»
пропа́сник
«чорт ВеУг; параліч О»
пропа́сниця
пропа́сти
пропа́стливий
«крутий, з прірвами»
про́пасть
«погибель; прірва»
пропа́щий
ро́зпад
розпа́дина
«ущелина»
розпа́дно
«пристрасно»
розпа́док
розпа́лина
«тс.»
розпопа́дний
«запопадний»
спад
спадатися
«траплятися»
спа́день
«захід»
(заст.)
спа́дина
«спадиста поверхня; [водоспад Нед]»
спа́дистий
«похилий; [крутий Нед]»
спа́дки
«спадщина»
спадкі́вщина
спадко́вий
спадни́й
спа́док
«тс.»
спа́дщина
спадь
«падь на листях Нед; частина рибальської вершки»
спа́дя
«велика злива; спад»
спа́сти
«припасти, дістатися»
упад
«падіння; [нещастя]»
упада́ти
«занепадати; турбуватися, піклуватися; домагатися прихильності»
упада́тися
«доводитися, траплятися»
упа́дливий
«запопадливий»
упа́дний
(у виразі упадна година «остання година»)
упа́дник
«запобігливий чоловік»
упа́док
«падіж»
упа́донько
«горе, нещастя»
упадь
«тс.»
упа́лий
упа́ль
«опале збіжжя; гнила солома»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раіδуеіtі «спускається, лягає» | авестійська |
| па́сці | білоруська |
| па́даць | білоруська |
| па́дам | болгарська |
| па́дна | болгарська |
| padać | верхньолужицька |
| fōtus «тс.» | готська |
| πούς | грецька |
| ποδός | грецька |
| fetan «падати» | давньоанглійська |
| gifeӡӡan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| padyate «падає, іде» | давньоіндійська |
| рāt «нога» | давньоіндійська |
| пасти | давньоруська |
| падати | давньоруська |
| pessum «додолу, вниз» | латинська |
| рēs | латинська |
| падне | македонська |
| padaś | нижньолужицька |
| paść | польська |
| padać | польська |
| pasti (‹ *padti) | праслов’янська |
| padati | праслов’янська |
| podъ «дно, підвалина, під» | праслов’янська |
| пасть | російська |
| па́дать | російська |
| па̏сти | сербохорватська |
| па̏дати | сербохорватська |
| padat' | словацька |
| pásti | словенська |
| pádati | словенська |
| пасти | старослов’янська |
| падати | старослов’янська |
| padat | чеська |
під (прийменник)
-dъ пояснювалось як видозміна прийменника do (Otrębski LP 8, 309), як споріднене з гр. -ϑεν «звідки» (в ἄνωϑεν «зверху, з висоти» від ἄνω «вгору» (Фасмер ІІІ 296; Machek ESJČ 466);
найчастіше пояснюється як слов’янський новотвір з прийменника ро і частки -dъ (Преобр. ІІ 87; Brückner 424–425; Machek ESJČ 466; Schuster-Šewc 1112–1113; ESSJ Sl. gr. I 197–198; Mikl. EW 254; Vondrák II 298; Meillet MSL 14, 341);
висловлювалось припущення про спорідненість з іменником під (Фасмер ІІІ 296; Черных ІІ 48; Брандт РФВ 23, 301; Погодин Следы 203; Brugmann Grundriss II 2, 733; Младенов 424–425; Zubatý St. a čl. I 2, 204; Эндзелин ЛП І 5);
загальноприйнятої етимології не має;
р. под, под-, подо, бр. пад, пада, пад(а)-, др. подъ, п. ч. вл. нл. pod, pode, слц. pod, podo, полаб. püd, болг. м. схв. под, слн. pod, стсл. подъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
під-
(префікс)
піді
піді-
підо
підо-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пад | білоруська |
| пада | білоруська |
| пад(а) | білоруська |
| под | болгарська |
| pod | верхньолужицька |
| pode | верхньолужицька |
| ἄνωϑεν «звідки» (в ἄνωϑεν «зверху, з висоти» від ἄνω «вгору» (Фасмер ІІІ 296; Machek ESJČ 466) | грецька |
| ἄνω | грецька |
| подъ | давньоруська |
| под | македонська |
| pod | нижньолужицька |
| pode | нижньолужицька |
| püd | полабська |
| pod | польська |
| pode | польська |
| do | праслов’янська |
| роdъ | праслов’янська |
| под | російська |
| под- | російська |
| подо | російська |
| под | сербохорватська |
| pod | словацька |
| podo | словацька |
| pod | словенська |
| подъ | старослов’янська |
| під | українська |
| pod | чеська |
| pode | чеська |
пади́волос «хвощ польовий, Equisetum arvense L.; хвощ лісовий, Equisetum silvaticum L.» (бот.)
назва перенесена на хвощ за зовнішньою подібністю рослин;
пор. ч. koltunova zelina «лікоподій»;
назва, очевидно, стосувалася спочатку лікоподію і була зумовлена, мабуть, тим, що ця рослина іноді застосовувалась проти ковтунів у волоссі;
складне слово, утворене з компонентів пади́ (імператив дієслова па́дати) та во́лос;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паде́волос
«тс.»
падоволос
«лікоподій булавоподібний, Lycopodium clavatum L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пади́ (імператив дієслова па́дати) | українська |
пу́дити «лякати, гнати; мочитися; [швидко їхати О]»
псл. pǫditi «гнати, переслідувати»;
очевидно, пов’язане чергуванням голосних з *pęsti ‹*pendti «пнути»;
в такому разі споріднене з лит. spándyti «тиснути», spę́sti «ставити пастку», лтс. spuôsts «пастка», двн. дангл. spannan «натягувати»;
р. [пу́ди́ть] «проганяти, лякати», бр. пу́дзіць «тс.», др. пудити «гнати», п. pędzić «тс.», ч. puditi «спонукати, підбивати», слц. pudit’ «гнати», болг. пъ́дя «жену, виганяю», м. пади «жене, виганяє», схв. пу́дити «лякати, гнати», слн. podíti «гнати, переслідувати», стсл. пѫдити «гнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нагнати пуду
«налякати»
напропуд
«напролом, навпростець»
напу́да
«той, хто легко лякається»
напу́сти
«налякати»
о́пуд
«опудало»
опу́да
«тс.»
опу́дало
опу́дитися
«злякатися»
о́пудь
«той, хто легко лякається»
опу́жувати
«ставити опудала»
перепу́д
«переляк»
по́пуд
«потяг, інстинкт; поштовх»
попу́дить
«кинути»
попу́дний
«вільний, розпущений»
попу́дник
«блуд; лісовик О; поквапливий чоловік ВеБ»
попудо́виско
«страховисько»
пуд
«страх»
пу́джало
«страховище»
пу́джати
«лякати»
пуди́ло
«тс.»
пу́дло
«страхопуд; опудало»
пудни́й
«страшний»
спу́да
«переляк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́дзіць «тс.» | білоруська |
| пъ́дя «жену, виганяю» | болгарська |
| spannan «натягувати» | давньоанглійська |
| spannan «натягувати» | давньоверхньонімецька |
| пудити «гнати» | давньоруська |
| spuôsts «пастка» | латиська |
| spándyti «тиснути» | литовська |
| spę́sti «ставити пастку» | литовська |
| пади «жене, виганяє» | македонська |
| pędzić «тс.» | польська |
| pǫditi «гнати, переслідувати» | праслов’янська |
| *pęsti | праслов’янська |
| пу́ди́ть «проганяти, лякати» | російська |
| пу́дити «лякати, гнати» | сербохорватська |
| pudit' «гнати» | словацька |
| podíti «гнати, переслідувати» | словенська |
| пѫдити «гнати» | старослов’янська |
| puditi «спонукати, підбивати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України