ПА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
па «окремий рух у танці; танцювальний крок»
запозичення з французької мови;
фр. pas «крок» походить від лат. passus «тс.», утвореного від pando «розширюю, розкриваю, розстилаю», пов’язаного з pateo «відкриваюся, простилаюся», спорідненим з ав. paðana- «широкий, довгий, просторий», хет. pittar «тарілка», гр. πετάννμι «розкриваю, розстилаю», πέταλος «розпростертий, широкий»,πέταλον «листок», дісл. fađmr «обійми; сажень, нитка», дангл. faeþm «розпростерті руки, сажень», двн. fadam «сажень; міра завдовжки в розпростерті руки», fadum «тс.», гот. faþa «паркан, огорожа», свн. vade «тс.», лит. petỹs «плече», прус. pette, pettis «тс.»;
р. бр. па, п. ч. pas, схв. па «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
paðana- «широкий, довгий, просторий» | авестійська |
па | білоруська |
faþa «паркан, огорожа» | готська |
πετάννυμι «розкриваю, розстилаю» | грецька |
πέταλος «розпростертий, широкий» | грецька |
πέταλον «листок» | грецька |
faeþm «розпростерті руки, сажень» | давньоанглійська |
fadam «сажень; міра завдовжки в розпростерті руки» | давньоверхньонімецька |
fadum «тс.» | давньоверхньонімецька |
fađmr «обійми; сажень, нитка» | давньоісландська |
passus «тс.» | латинська |
pando «розширюю, розкриваю, розстилаю» | латинська |
pateo «відкриваюся, простилаюся» | латинська |
petỹs «плече» | литовська |
pas | польська |
pette | прусська |
pettis «тс.» | прусська |
па | російська |
па «тс.» | сербохорватська |
vade «тс.» | середньоверхньнімецька |
pas «крок» | французька |
pittar «тарілка» | хетська |
pas | чеська |
базінка «суниці лісові, Fragaria vesca L.» (бот.)
видозмінене запозичення з білоруської мови;
бр. [пазёмка, пазёмкі] «тс.» утворено з прийменника па «по» і основи іменника зямля́ «земля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
базюмка
базюнка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пазёмка, пазёмкі «тс.» | білоруська |
па «по» | ? |
зямля́ «земля» | ? |
степ «великий безлісий рівнинний простір»
пов’язується з ос. t’æpæn «плоский, рівний, низький; низина», tæbæǧ «тарілка», що, як і ір. *(s)tap-, дінд. viṣṭap- «плоска поверхня», розглядаються як продовження іє. *(s)tep- «бути плоским, рівним, низьким» (Bailey BSOAS 26, 83, 87, 88, 89; Трубачев Этимология 1965, 39; Kellens Kratylos 16, 27; Pohl Russian Linguistics 1975/2, 87–88);
припускається також (Меркулова Этимология 1968, 86–91; Орел Этимология 1983, 139–140) псл. *stьpь «спина, хребет, підвищення»;
припускається сх.-сл. *сътепь, яке зближується зі словами то́пот, топта́ть, і далі реконструюється його первісне значення як «витоптане місце, рівне, голе» (Брандт РФВ 24, 182–183);
загальноприйнятої етимології не має;
р. степь «степ; (ст.) низина, [плоска безліса височина]», бр. стэп (з укр.), [сьцеп], п. ч. слц. step (очевидно, з укр.), схв. сте̏па (з укр.), слн. stéра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́степ
«глушина, дичавина»
передсте́п
підсте́п
пристепови́й
степина́
«степ Нед; степове сіно»
степно́
«багато степу»
степня́к
степня́чка
«сорт озимої пшениці»
степови́к
степови́ки
«запорожці»
степови́ще
(збільш.)
степовни́чий
«наглядач за степовими угіддями»
степу́чий
«степовий»
(у замовлянні)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
стэп (з укр.) | білоруська |
сьцеп | білоруська |
viṣṭap- «плоска поверхня» | давньоіндійська |
*(s)tep- «бути плоским, рівним, низьким» | індоєвропейська |
*(s)tap- | іранські |
t'æpæn «плоский, рівний, низький; низина» | осетинська |
tæbæǧ «тарілка» | осетинська |
step (очевидно, з укр.) | польська |
*stьpь «спина, хребет, підвищення» | праслов’янська |
степь «степ; (ст.) низина, [плоска безліса височина]» | російська |
па (з укр.) | сербохорватська |
сте̏step (очевидно, з укр.) | словацька |
stéра | словенська |
step (очевидно, з укр.) | чеська |
*сътепь | ? |
то́пот | ? |
топта́ть | ? |
сту́па
псл. *stǫpa «ступа; товкач, макогін»;
очевидно, давнє запозичення з германських мов;
зіставляється з снн. stampe «трамбівка», дангл. stampe «ступа», днн. stamp «знаряддя для товчення», двн. stampf «тс.», пов’язаними з снн. снідерл. stampen «розчавлювати, роздавлювати», дангл. stempan «товкти у ступі», двн. stam(p)fōn, дісл. stappa «бити, товкти» (‹*stampa), франк. ст. *stampōn;
іє. *stemp-/(s)temb-/stembh-;
недостатньо об´рунтоване твердження (Преобр. II 408; Младенов 615, 616; Machek ESJČ 579–580) про власне слов’янське походження;
р. бр. сту́па, др. ступа, п. stępa, ч. stoupa, ст. stúpa, слц. вл. нл. stupa, полаб. stǫ̇po, болг. стъ́па, схв. сту̏па «масничка; ступа», слн. stópa «ступа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ступа́р
«сукновал; [водяна сукновальня]»
сту́патень
«частина ступи»
ступерна́к
«товкач»
сту́пи
«пристрій, у якому б’ють вовну»
(мн.)
ступи́р
«товкач»
сту́пі́р
«тс.»
сту́пка
ступни́к
«сукновальня, пересувна сукновальня»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сту́па | білоруська |
стъ́па | болгарська |
stupa | верхньолужицька |
stampe «ступа» | давньоанглійська |
stempan «товкти у ступі» | давньоанглійська |
stampf «тс.» | давньоверхньонімецька |
stam(p)fōn | давньоверхньонімецька |
stappa «бити, товкти» (‹*stampa) | давньоісландська |
stamp «знаряддя для товчення» | давньонижньонімецька |
ступа | давньоруська |
*stemp-/(s)temb-/stembh- | індоєвропейська |
stupa | нижньолужицька |
stǫ̇po | полабська |
stępa | польська |
*stǫpa «ступа; товкач, макогін» | праслов’янська |
сту́па | російська |
па «масничка; ступа» | сербохорватська |
stampe «трамбівка» | середньонижньонімецька |
stampen «розчавлювати, роздавлювати» | середньонижньонімецька |
stampen «розчавлювати, роздавлювати» | середньонідерландська |
stupa | словацька |
stópa «ступа» | словенська |
*stampōn | франкська |
stoupa | чеська |
*stampōn | ? |
stúpa | ? |
суп «рідка страва, юшка»
пор. нн. soppen «умочати», гот. supōn «приправляти»;
фр. soupe «суп, юшка» походить від галлороманського suppa «приправлене», *suppare «приправляти», очевидно, запозиченого з германських (зокрема, франкської) мов;
запозичення з французької мови;
р. бр. суп, п. zupa, ст. supa, болг. м. су́па, схв. су̏па;
Фонетичні та словотвірні варіанти
супни́к
су́пниця
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
суп | білоруська |
су́па | болгарська |
supōn «приправляти» | готська |
су́па | македонська |
soppen «умочати» | нижньонімецька |
zupa | польська |
суп | російська |
па | сербохорватська |
soupe «суп, юшка» | французька |
soppen «умочати» | ? |
suppa «приправлене» | ? |
*suppare «приправляти» | ? |
supa | ? |
по
псл. ро, ро-, пов’язане чергуванням голосних з ра- «па-»;
споріднене з лит. ра- «по-», рó- «тс.», лтс. ра «під, через, пере-, на», прус. ра- «по-», ро-, лат. ро- «тс., пере-», ав. ра- «від, геть», алб. ра «без, знову», хет. рē «туди», а також з більш віддаленими гр. ἀπό «від», ἐπί «на», дінд. áра «геть, назад», áрі «теж, також; до цього»;
частково пов’язане з іє. *роs «після, потім, слідом», до якого зводиться й псл. *роzdъ «пізній»;
р. бр. др. болг. м. схв. по, по-, бр. па, па-, п. ч. слц. вл. нл. слн. ро, ро-, ч. рů-, полаб. рü, рu-, схв. по, по-, стсл. по, по-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по-
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ра- «від, геть» | авестійська |
ра «без, знову» | албанська |
по | білоруська |
па | білоруська |
по | болгарська |
ро | верхньолужицька |
ἀπό «від» | грецька |
ἐπί «на» | грецька |
áра «геть, назад» | давньоіндійська |
áрі «теж, також; до цього» | давньоіндійська |
по | давньоруська |
*роs «після, потім, слідом» | індоєвропейська |
ро- «тс., пере-» | латинська |
ра «під, через, пере-, на» | латиська |
ра- «по-» | литовська |
рó- «тс.» | литовська |
по | македонська |
ро | нижньолужицька |
рü | полабська |
рu- | полабська |
ро | польська |
ро | праслов’янська |
ра- «па-» | праслов’янська |
*роzdъ «пізній» | праслов’янська |
ра- «по-» | прусська |
по | російська |
по | сербохорватська |
по | сербохорватська |
ро | словацька |
ро | словенська |
по | старослов’янська |
по- | старослов’янська |
рē «туди» | хетська |
ро | чеська |
рů- | чеська |
чуб «волосся на голові в людини (переважно в чоловіка); жмут шерсті або пір’я на голові деяких тварин; суцвіття трав’янистих рослин (волоть, китиця); цідилко для молока; великий вузол, яким зв’язані кінці жіночої хустки; пов’язь наповненого мішка; борода, пропуск при косінні; уквітчаний жмут жита, який ставлять у приміщенні з нагоди закінчення жнив і справлення обжинків ЛЖит; прикраса для голови Нед»
псл. čubъ (cuba)/čup (čupa);
припущення про спорідненість з лит. kaũbrė «горб» (Буга ИОРЯС 17/1, 33) або лит. kublỹs «вид жайворонка» (Matzenauer LF 7, 39) сумнівні;
можливий зв’язок і з дієсловом ску́бти;
іє. *(s)keub-/(s)keup- «чубик, снопик, в’язка», можливо, пов’язане з *koub-/koup- «купа»;
споріднене з двн. scoub «сніп; в’язка соломи», skubil «пасмо волосся; жмут соломи; купа», свн. schopf «чуб, вихор», гот. skuft «волосся на голові», нвн. Kaupe «чубик (у птахів)» (Machek ESJČ 107);
Фонетичні та словотвірні варіанти
cuba
«жмут волосся»
čuba
«тс.»
čȗp
«жмуток, чуб»
п
«пасмо волосся»
па
«пасмо волосся; лицьовий бік (шкури, хутра)»
почубе́нь
почубе́нько
(у виразі почубе́ньків да́ти] «поскубати волосся, побити» Г, Нед, [почубе́ньки] «скубіння волосся», [перечу́бити] «вимити голову» Куз; -- р. бр. чуб, п. czub, ч. čub «чуб (у птахів)»
чуба́єчка
«чайка, Vanellus cristatus L.»
(орн.)
чуба́йка
«чубик; чубата пташка»
чубак
«омелюх, Bombycilla garrulus L.»
(орн.)
чубани́на
«бійка»
чуба́нька
«посмітюха, Galerida cristata L.»
(орн.)
чуба́р
«той, хто має чуб; [(орн.) посмітюха, Galerida cristata L. Шарл»
чуба́рий
«плямистий (про масть коня)»
чуба́рка
«посмітюха»
чуба́рний
«плямистий, строкатий»
чу́батень
«яструб гороб’ятник, Accipiter nisus L.; чубатий голуб»
(орн.)
чуба́ти
«вчепитися у волосся, скубати волосся»
чуба́тий
чуба́тка
«жайворонок ЛПол; синиця чубата, Parus cristatus Нед, Шарл»
(орн.)
чуба́ч
«пугач, Strix bubo»
(орн.)
чуба́шка
«чубатий птах»
чу́бити
чу́бица
«чуб»
чубі́й
«забіяка»
чу́бка
«вівця чорна з білим чубом»
чубли́вий
«задиристий, забіякуватий»
чу́брик
«кінчик жіночого волосся, в який вплітають стрічки; чубок, чуприна Нед»
чубри́ка́тися
«кланятися»
чубрі́й
«людина з довгим волоссям; назва вола зі жмутиком шерсті між рогами; бійка; прізвисько козака, що носить чуб Нед»
чубро́вка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
skuft «волосся на голові» | готська |
scoub «сніп; в’язка соломи» | давньоверхньонімецька |
*(s)keub-/(s)keup- «чубик, снопик, в’язка» | індоєвропейська |
kaũbrė «горб» | литовська |
kublỹs «вид жайворонка» | литовська |
Kaupe «чубик (у птахів)» | нововерхньонімецька |
čubъ (cuba)/čup (čupa) | праслов’янська |
schopf «чуб, вихор» | середньоверхньнімецька |
ску́бти | ? |
*koub-/koup- «купа» | ? |
skubil «пасмо волосся; жмут соломи; купа» | ? |
хра́па «замерзла грязь на дорозі, колоть ВеЗн, О; качан з капусти; сорт груш ЛПол»
псл. *xorpa;
розглядається як варіант іменника *korpa (ЭССЯ 8, 82–83);
далі пов’язується з псл. *skorp-/skerb-/skrob- «різати»;
припускається спорідненість з лит. kárpa «бородавка», kárpotas «бородавчастий»;
р. хра́па «тонкий наст на снігу; шершава поверхня льоду», п. ст. chrapy, charpy, chropy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті», слц. rapa «віспина», нл. chropа «нерівність», болг. хра́па «дірка, вибоїна на дорозі», схв. хра̏па «віспина, короста», слн. hrápa «нерівність»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хра́па «дірка, вибоїна на дорозі» | болгарська |
kárpa «бородавка» | литовська |
chropа «нерівність» | нижньолужицька |
chrapy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» | польська |
charpy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» | польська |
chropy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» | польська |
*xorpa | праслов’янська |
*skorp-/skerb-/skrob- «різати» | праслов’янська |
хра́па «тонкий наст на снігу; шершава поверхня льоду» | російська |
па «віспина, короста» | сербохорватська |
rapa «віспина» | словацька |
hrápa «нерівність» | словенська |
*korpa | ? |
kárpotas «бородавчастий» | ? |
chrapy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» | ? |
charpy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» | ? |
chropy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України