ПА — ЕТИМОЛОГІЯ

па «окремий рух у танці; танцювальний крок»

запозичення з французької мови;
фр. pas «крок» походить від лат. passus «тс.», утвореного від pando «розширюю, розкриваю, розстилаю», пов’язаного з pateo «відкриваюся, простилаюся», спорідненим з ав. paðana- «широкий, довгий, просторий», хет. pittar «тарілка», гр. πετάννμι «розкриваю, розстилаю», πέταλος «розпростертий, широкий»,πέταλον «листок», дісл. fađmr «обійми; сажень, нитка», дангл. faeþm «розпростерті руки, сажень», двн. fadam «сажень; міра завдовжки в розпростерті руки», fadum «тс.», гот. faþa «паркан, огорожа», свн. vade «тс.», лит. petỹs «плече», прус. pette, pettis «тс.»;
р. бр. па, п. ч. pas, схв. па «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
paðana- «широкий, довгий, просторий» авестійська
па білоруська
faþa «паркан, огорожа» готська
πετάννυμι «розкриваю, розстилаю» грецька
πέταλος «розпростертий, широкий» грецька
πέταλον «листок» грецька
faeþm «розпростерті руки, сажень» давньоанглійська
fadam «сажень; міра завдовжки в розпростерті руки» давньоверхньонімецька
fadum «тс.» давньоверхньонімецька
fađmr «обійми; сажень, нитка» давньоісландська
passus «тс.» латинська
pando «розширюю, розкриваю, розстилаю» латинська
pateo «відкриваюся, простилаюся» латинська
petỹs «плече» литовська
pas польська
pette прусська
pettis «тс.» прусська
па російська
па «тс.» сербохорватська
vade «тс.» середньоверхньнімецька
pas «крок» французька
pittar «тарілка» хетська
pas чеська

базінка «суниці лісові, Fragaria vesca L.» (бот.)

видозмінене запозичення з білоруської мови;
бр. [пазёмка, пазёмкі] «тс.» утворено з прийменника па «по» і основи іменника зямля́ «земля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

базюмка
базюнка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пазёмка, пазёмкі «тс.» білоруська
па «по» ?
зямля́ «земля» ?

степ «великий безлісий рівнинний простір»

пов’язується з ос. t’æpæn «плоский, рівний, низький; низина», tæbæǧ «тарілка», що, як і ір. *(s)tap-, дінд. viṣṭap- «плоска поверхня», розглядаються як продовження іє. *(s)tep- «бути плоским, рівним, низьким» (Bailey BSOAS 26, 83, 87, 88, 89; Трубачев Этимология 1965, 39; Kellens Kratylos 16, 27; Pohl Russian Linguistics 1975/2, 87–88);
припускається також (Меркулова Этимология 1968, 86–91; Орел Этимология 1983, 139–140) псл. *stьpь «спина, хребет, підвищення»;
припускається сх.-сл. *сътепь, яке зближується зі словами то́пот, топта́ть, і далі реконструюється його первісне значення як «витоптане місце, рівне, голе» (Брандт РФВ 24, 182–183);
загальноприйнятої етимології не має;
р. степь «степ; (ст.) низина, [плоска безліса височина]», бр. стэпукр.), [сьцеп], п. ч. слц. step (очевидно, з укр.), схв. сте̏паукр.), слн. stéра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о́степ «глушина, дичавина»
передсте́п
підсте́п
пристепови́й
степина́ «степ Нед; степове сіно»
степно́ «багато степу»
степня́к
степня́чка «сорт озимої пшениці»
степови́к
степови́ки «запорожці»
степови́ще (збільш.)
степовни́чий «наглядач за степовими угіддями»
степу́чий «степовий» (у замовлянні)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стэпукр.) білоруська
сьцеп білоруська
viṣṭap- «плоска поверхня» давньоіндійська
*(s)tep- «бути плоским, рівним, низьким» індоєвропейська
*(s)tap- іранські
t'æpæn «плоский, рівний, низький; низина» осетинська
tæbæǧ «тарілка» осетинська
step (очевидно, з укр.) польська
*stьpь «спина, хребет, підвищення» праслов’янська
степь «степ; (ст.) низина, [плоска безліса височина]» російська
паукр.) сербохорватська
сте̏step (очевидно, з укр.) словацька
stéра словенська
step (очевидно, з укр.) чеська
*сътепь ?
то́пот ?
топта́ть ?

сту́па

псл. *stǫpa «ступа; товкач, макогін»;
очевидно, давнє запозичення з германських мов;
зіставляється з снн. stampe «трамбівка», дангл. stampe «ступа», днн. stamp «знаряддя для товчення», двн. stampf «тс.», пов’язаними з снн. снідерл. stampen «розчавлювати, роздавлювати», дангл. stempan «товкти у ступі», двн. stam(p)fōn, дісл. stappa «бити, товкти» (‹*stampa), франк. ст. *stampōn;
іє. *stemp-/(s)temb-/stembh-;
недостатньо об´рунтоване твердження (Преобр. II 408; Младенов 615, 616; Machek ESJČ 579–580) про власне слов’янське походження;
р. бр. сту́па, др. ступа, п. stępa, ч. stoupa, ст. stúpa, слц. вл. нл. stupa, полаб. stǫ̇po, болг. стъ́па, схв. сту̏па «масничка; ступа», слн. stópa «ступа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ступа́р «сукновал; [водяна сукновальня]»
сту́патень «частина ступи»
ступерна́к «товкач»
сту́пи «пристрій, у якому б’ють вовну» (мн.)
ступи́р «товкач»
сту́пі́р «тс.»
сту́пка
ступни́к «сукновальня, пересувна сукновальня»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сту́па білоруська
стъ́па болгарська
stupa верхньолужицька
stampe «ступа» давньоанглійська
stempan «товкти у ступі» давньоанглійська
stampf «тс.» давньоверхньонімецька
stam(p)fōn давньоверхньонімецька
stappa «бити, товкти» (‹*stampa) давньоісландська
stamp «знаряддя для товчення» давньонижньонімецька
ступа давньоруська
*stemp-/(s)temb-/stembh- індоєвропейська
stupa нижньолужицька
stǫ̇po полабська
stępa польська
*stǫpa «ступа; товкач, макогін» праслов’янська
сту́па російська
па «масничка; ступа» сербохорватська
stampe «трамбівка» середньонижньонімецька
stampen «розчавлювати, роздавлювати» середньонижньонімецька
stampen «розчавлювати, роздавлювати» середньонідерландська
stupa словацька
stópa «ступа» словенська
*stampōn франкська
stoupa чеська
*stampōn ?
stúpa ?

суп «рідка страва, юшка»

пор. нн. soppen «умочати», гот. supōn «приправляти»;
фр. soupe «суп, юшка» походить від галлороманського suppa «приправлене», *suppare «приправляти», очевидно, запозиченого з германських (зокрема, франкської) мов;
запозичення з французької мови;
р. бр. суп, п. zupa, ст. supa, болг. м. су́па, схв. су̏па;
Фонетичні та словотвірні варіанти

супни́к
су́пниця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
суп білоруська
су́па болгарська
supōn «приправляти» готська
су́па македонська
soppen «умочати» нижньонімецька
zupa польська
суп російська
па сербохорватська
soupe «суп, юшка» французька
soppen «умочати» ?
suppa «приправлене» ?
*suppare «приправляти» ?
supa ?

по

псл. ро, ро-, пов’язане чергуванням голосних з ра- «па-»;
споріднене з лит. ра- «по-», рó- «тс.», лтс. ра «під, через, пере-, на», прус. ра- «по-», ро-, лат. ро- «тс., пере-», ав. ра- «від, геть», алб. ра «без, знову», хет. рē «туди», а також з більш віддаленими гр. ἀπό «від», ἐπί «на», дінд. áра «геть, назад», áрі «теж, також; до цього»;
частково пов’язане з іє. *роs «після, потім, слідом», до якого зводиться й псл. *роzdъ «пізній»;
р. бр. др. болг. м. схв. по, по-, бр. па, па-, п. ч. слц. вл. нл. слн. ро, ро-, ч. рů-, полаб. рü, рu-, схв. по, по-, стсл. по, по-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра- «від, геть» авестійська
ра «без, знову» албанська
по білоруська
па білоруська
по болгарська
ро верхньолужицька
ἀπό «від» грецька
ἐπί «на» грецька
áра «геть, назад» давньоіндійська
áрі «теж, також; до цього» давньоіндійська
по давньоруська
*роs «після, потім, слідом» індоєвропейська
ро- «тс., пере-» латинська
ра «під, через, пере-, на» латиська
ра- «по-» литовська
рó- «тс.» литовська
по македонська
ро нижньолужицька
рü полабська
рu- полабська
ро польська
ро праслов’янська
ра- «па-» праслов’янська
*роzdъ «пізній» праслов’янська
ра- «по-» прусська
по російська
по сербохорватська
по сербохорватська
ро словацька
ро словенська
по старослов’янська
по- старослов’янська
рē «туди» хетська
ро чеська
рů- чеська

чуб «волосся на голові в людини (переважно в чоловіка); жмут шерсті або пір’я на голові деяких тварин; суцвіття трав’янистих рослин (волоть, китиця); цідилко для молока; великий вузол, яким зв’язані кінці жіночої хустки; пов’язь наповненого мішка; борода, пропуск при косінні; уквітчаний жмут жита, який ставлять у приміщенні з нагоди закінчення жнив і справлення обжинків ЛЖит; прикраса для голови Нед»

псл. čubъ (cuba)/čup (čupa);
припущення про спорідненість з лит. kaũbrė «горб» (Буга ИОРЯС 17/1, 33) або лит. kublỹs «вид жайворонка» (Matzenauer LF 7, 39) сумнівні;
можливий зв’язок і з дієсловом ску́бти;
іє. *(s)keub-/(s)keup- «чубик, снопик, в’язка», можливо, пов’язане з *koub-/koup- «купа»;
споріднене з двн. scoub «сніп; в’язка соломи», skubil «пасмо волосся; жмут соломи; купа», свн. schopf «чуб, вихор», гот. skuft «волосся на голові», нвн. Kaupe «чубик (у птахів)» (Machek ESJČ 107);
Фонетичні та словотвірні варіанти

cuba «жмут волосся»
čuba «тс.»
čȗp «жмуток, чуб»
п «пасмо волосся»
па «пасмо волосся; лицьовий бік (шкури, хутра)»
почубе́нь
почубе́нько (у виразі почубе́ньків да́ти] «поскубати волосся, побити» Г, Нед, [почубе́ньки] «скубіння волосся», [перечу́бити] «вимити голову» Куз; -- р. бр. чуб, п. czub, ч. čub «чуб (у птахів)»
чуба́єчка «чайка, Vanellus cristatus L.» (орн.)
чуба́йка «чубик; чубата пташка»
чубак «омелюх, Bombycilla garrulus L.» (орн.)
чубани́на «бійка»
чуба́нька «посмітюха, Galerida cristata L.» (орн.)
чуба́р «той, хто має чуб; [(орн.) посмітюха, Galerida cristata L. Шарл»
чуба́рий «плямистий (про масть коня)»
чуба́рка «посмітюха»
чуба́рний «плямистий, строкатий»
чу́батень «яструб гороб’ятник, Accipiter nisus L.; чубатий голуб» (орн.)
чуба́ти «вчепитися у волосся, скубати волосся»
чуба́тий
чуба́тка «жайворонок ЛПол; синиця чубата, Parus cristatus Нед, Шарл» (орн.)
чуба́ч «пугач, Strix bubo» (орн.)
чуба́шка «чубатий птах»
чу́бити
чу́бица «чуб»
чубі́й «забіяка»
чу́бка «вівця чорна з білим чубом»
чубли́вий «задиристий, забіякуватий»
чу́брик «кінчик жіночого волосся, в який вплітають стрічки; чубок, чуприна Нед»
чубри́ка́тися «кланятися»
чубрі́й «людина з довгим волоссям; назва вола зі жмутиком шерсті між рогами; бійка; прізвисько козака, що носить чуб Нед»
чубро́вка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skuft «волосся на голові» готська
scoub «сніп; в’язка соломи» давньоверхньонімецька
*(s)keub-/(s)keup- «чубик, снопик, в’язка» індоєвропейська
kaũbrė «горб» литовська
kublỹs «вид жайворонка» литовська
Kaupe «чубик (у птахів)» нововерхньонімецька
čubъ (cuba)/čup (čupa) праслов’янська
schopf «чуб, вихор» середньоверхньнімецька
ску́бти ?
*koub-/koup- «купа» ?
skubil «пасмо волосся; жмут соломи; купа» ?

хра́па «замерзла грязь на дорозі, колоть ВеЗн, О; качан з капусти; сорт груш ЛПол»

псл. *xorpa;
розглядається як варіант іменника *korpa (ЭССЯ 8, 82–83);
далі пов’язується з псл. *skorp-/skerb-/skrob- «різати»;
припускається спорідненість з лит. kárpa «бородавка», kárpotas «бородавчастий»;
р. хра́па «тонкий наст на снігу; шершава поверхня льоду», п. ст. chrapy, charpy, chropy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті», слц. rapa «віспина», нл. chropа «нерівність», болг. хра́па «дірка, вибоїна на дорозі», схв. хра̏па «віспина, короста», слн. hrápa «нерівність»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хра́па «дірка, вибоїна на дорозі» болгарська
kárpa «бородавка» литовська
chropа «нерівність» нижньолужицька
chrapy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» польська
charpy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» польська
chropy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» польська
*xorpa праслов’янська
*skorp-/skerb-/skrob- «різати» праслов’янська
хра́па «тонкий наст на снігу; шершава поверхня льоду» російська
па «віспина, короста» сербохорватська
rapa «віспина» словацька
hrápa «нерівність» словенська
*korpa ?
kárpotas «бородавчастий» ?
chrapy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» ?
charpy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» ?
chropy «нерівне місце; чагарник на вологому ґрунті» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України