П'ЯТКА — ЕТИМОЛОГІЯ

сп'я́тка «путо, бабка (надкопитний суглоб у коня)»

очевидно, залишок псл. *sъpętъka «путо», пов’язаного чергуванням голосних з pǫto «тс.»;
споріднене також з п’я́тка «задня частина ступні», п’ята́ «тс.; опорна частина чого-небудь, іноді місце з’єднання з чимсь» (псл. pęta);
Фонетичні та словотвірні варіанти

сп'яткови́й (у сполученні сп’яткова́ кість «кутова кістка, кістка надкопитного суглоба у коня»)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*sъpętъka «путо» праслов’янська
pǫto «тс.» праслов’янська
п'я́тка «задня частина ступні» українська
п'ята́ «тс.; опорна частина чого-небудь, іноді місце з’єднання з чимсь» (псл. pęta) українська

п'ята́

псл. pętа «п’ята, нога, копито», пов’язане з pęti, pьnǫ «розтягувати, напинати»;
споріднене з лит. péntis «обух», pentìnas «шпора», прус. pentis «п’ята», афг. pūnda (з *pāntā) «тс.»;
р. бр. пята́, др. пята, п. pięta, ч. pata, слц. päta, вл. pjata, нл. pěta, полаб. ṕǫ́ta, болг. пета́, м. схв. пе́та, слн. pȇta, стсл. пѧта;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безп'я́тко «чорт»
ви́сп'яток «задник, закаблук»
зап'я́тки
за́п'я́ток «задня частина п’яти, задник, закаблук»
на́п'яток «короткі шкарпетки, що надягаються на п’яти і пальці»
п'я́тка
п'ятни́к «дверний гак»
підп'я́тник
підп'я́ток
Етимологічні відповідники

Слово Мова
pūnda «тс.» (з *pāntā) афганська
пята́ білоруська
пета́ болгарська
pjata верхньолужицька
пята давньоруська
péntis «обух» литовська
pentìnas «шпора» литовська
пе́та македонська
pěta нижньолужицька
ṕǫ́ta полабська
pięta польська
pętа «п’ята, нога, копито» праслов’янська
pьnǫ «розтягувати, напинати» праслов’янська
pęti праслов’янська
pęti праслов’янська
pentis «п’ята» прусська
пята́ російська
пе́та сербохорватська
päta словацька
pȇta словенська
пѧта старослов’янська
pata чеська

п'ять

псл. pętь, похідне від pętъ «п’ятий»;
споріднене з лит. pеnkì «п’ять», peñktas «п’ятий», лтс. pìeci «п’ять», гот. двн. fimf, нвн. fünf, англ. five, дірл. cóic «тс.», cóiced «п’ятий», гол. pempe «п’ять», лат. quīnque «тс.», quīntus «п’ятий», гр. πέντε «п’ять», πέμπτος «п’ятий», алб. pesë «п’ять», вірм. hing, дінд. páñca, pañktíḥ «тс.», pañcatháḥ «п’ятий», ав. panča «п’ять», тох. А päñ «тс.», pant «п’ятий», В piś «п’ять», рiñkte «п’ятий»;
іє. *penku̯e «п’ять», *penku̯tos «п’ятий»;
р. пять, бр. пяць, др. пять, п. pięć, ч. pět, слц. pät’, вл. pjeć, нл. pěś, полаб. pąt, болг. пет, м. пет, [пент], схв. пе̑т, слн. pét, стсл. пѧть;
Фонетичні та словотвірні варіанти

п'ята́к
п'ятачо́к «п’ятаки»
п'ята́шний «вартий п’ятака»
п'ятери́к «міра або предмет з п’яти частин; п’ятикінна упряжка»
п'ятери́ця «ляпас»
п'я́те́ро
п'я́тий
п'яти́на «п’ята частина»
п'яті́рка
п'ятірни́й
п'ятірня́
п'яті́рочник
п'я́тка
п'я́ток «п’ятка (гроші)»
п'я́туха «гречка, посіяна на п’ятий тиждень після Світлої неділі»
п'ятчи́на «п’ять карбованців»
петере́нка «дитяча іграшка»
петерня́ «копа, що складається з 50 снопів; п’ять пальців руки»
петечо́к «місце для смолокуріння»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
panča «п’ять» авестійська
pesë «п’ять» албанська
five англійська
пяць білоруська
пет болгарська
pjeć верхньолужицька
hing вірменська
pempe «п’ять» голландська
fimf готська
πέντε «п’ять» грецька
πέμπτος «п’ятий» грецька
fimf давньоверхньонімецька
páñca давньоіндійська
pañktíḥ «тс.» давньоіндійська
pañcatháḥ «п’ятий» давньоіндійська
cóic «тс.» давньоірландська
cóiced «п’ятий» давньоірландська
пять давньоруська
*penku̯e «п’ять» індоєвропейська
*penku̯tos «п’ятий» індоєвропейська
quīnque «тс.» латинська
quīntus «п’ятий» латинська
pìeci «п’ять» латиська
pеnkì «п’ять» литовська
peñktas «п’ятий» литовська
пет македонська
пент македонська
pěś нижньолужицька
fünf нововерхньонімецька
pąt полабська
pięć польська
pętь праслов’янська
pętъ «п’ятий» праслов’янська
пять російська
пе̑т сербохорватська
pät' словацька
pét словенська
пѧть старослов’янська
päñ «тс.» тохарська А
pant «п’ятий» тохарська А
piś «п’ять» тохарська В
рiñkte «п’ятий» тохарська В
pět чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України