П'ЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
п'я́сти́ «випинати; витріщати»
псл. pęti, pьnǫ;
споріднене з лит. pìnti «плести, звивати», pynė˜ «гірлянда», pinaĩ (мн.) «лоза для плетіння», лтс. pît «плести», pīne «коса (волосся)», гот. spinan «прясти», нвн. spinnen «тс.», spannen «натягувати», англ. spin «прясти», вірм. henum «тчу, зшиваю», гр. πένομαι «працюю», πόνος «важка праця», тох. А pänw-, В pänn- «тягнути, натягувати»;
іє. *(s)pen- «натягувати, прясти», пов’язане з *spē(i)- «тягти, прясти»;
р. [пнуть] «напинати», бр. пяць «тс.», др. пяти «розтягувати», п. piąć się «дертися», ч. pnouti «простягати, зв’язувати», ст. pieti «п’ясти», слц. pnut’ sa «стирчати», pniet’ sa «тс.», вл. pjeć «натягувати», нл. pěś, болг. пъ́на «тс.», схв. пе́ти «піднімати, витягувати нагору», слн. péti «натягувати», стсл. пѧти «напинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відіп'я́сти
відіп'я́ти
відіпну́ти
відпина́ти
Г
«розділовий знак»
допина́ти
«закінчувати натягування; добиватися, домагатися; красти; допікати, притискати»
зап'ясти́
зап'я́стник
«манжета (вовняна)»
зап'я́сток
за́п'ясть
«втулка»
зап'я́стя
зап'ясця́
«залізні бруски на внутрішніх боках осі»
зап'я́тий
запина́ло
запина́ти
запи́начка
«запинало»
запну́ти
зіп'я́сти́ся
зіпну́тися
зу́пи́н
зупини́ти
зу́пи́нка
зупиня́ти
навви́пинки
«натягнуто, рівно»
обпина́чка
«велика хустка»
обпи́нка
«обгортка, жіночий одяг замість спідниці»
обпі́нанка
«велика суконна хустка»
обпі́нянка
оп'я́тий
«тісно прилягаючий, обтягнутий»
опи́нянка
«тс.»
п'я́сти́ся
«підніматися, видиратися; тягтися; напружуватися, тужитись»
п'я́сток
«кисть руки»
п'ястук
«кулак»
п'ясть
«кисть; [кулак]»
п'я́ти
п'я́тися
передп'я́стя
переп'ясти́
«перегородити»
пере́п'ят
(у виразі переп’ят устати «стати комусь на дорозі, перегородити комусь дорогу»)
переп'яти́ти
«тс.»
перепина́ти
пере́пинка
«залізний прут, що з’єднує окремі деталі; підойма»
перепну́ти
перепо́нина
«ремінчик, яким зшивають носи постолів»
пну́ти
пну́тися
«тс.»
пня́ти
«тс.»
попи́нка
«єпитрахиль»
прип'ять
«прив’язь»
припина́ти
припина́чка
«мотузка, якою прив’язують худобу для пасіння»
при́пинки
«бант, стрічка для стягування; панталони у жінок; наколінник (для зігрівання)»
припі́н
при́пісток
«зап’ястя»
припну́ти
припо́на
розіп'я́сти́
розіп'я́тий
розі́пнений
розіпну́ти
розі́пнутий
розп'я́тий
розп'я́ття
розпина́тель
розпи́нка
«розпірка»
розпінки
«дрюки, на яких розпинають шкіру»
сп'ясти́
сп'я́ти
«зіп’яти»
спина́ти
спина́тися
спини́ти
«поставити (тварину) на задні ноги»
спи́нцюватися
«спинатися»
спиня́тися
«ставати на диби»
спі́нка
«запонка»
спо́на
«тс.»
суп'яти́тися
«зупинитися»
супо́нити
«стягувати хомут; бити паском»
супо́ня
«ремінь для стягування хомута»
уп'я́ти
«тс.»
упина́тися
«відмовлятися»
упі́н
«стрічковий канат для прив’язування»
упня́ти
«зв’язати»
упо́н
«прив’язь»
упо́на
«пута, стрічка, мотузок»
упо́ня
«посторонок»
упя́тий
«прив’язаний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spin «прясти» | англійська |
| пяць «тс.» | білоруська |
| пъ́на «тс.» | болгарська |
| pjeć «натягувати» | верхньолужицька |
| henum «тчу, зшиваю» | вірменська |
| spinan «прясти» | готська |
| πένομαι «працюю» | грецька |
| πόνος «важка праця» | грецька |
| пяти «розтягувати» | давньоруська |
| *(s)pen- «натягувати, прясти» | індоєвропейська |
| *spē(i)- «тягти, прясти» | індоєвропейська |
| pît «плести» | латиська |
| pīne «коса (волосся)» | латиська |
| pìnti «плести, звивати» | литовська |
| pynė˜ «гірлянда» | литовська |
| pěś | нижньолужицька |
| spinnen «тс.» | нововерхньонімецька |
| spannen «натягувати» | нововерхньонімецька |
| piąć się «дертися» | польська |
| pęti | праслов’янська |
| pьnǫ | праслов’янська |
| пнуть «напинати» | російська |
| пе́ти «піднімати, витягувати нагору» | сербохорватська |
| pnut' sa «стирчати»«тс.» | словацька |
| pniet' sa «стирчати»«тс.» | словацька |
| péti «натягувати» | словенська |
| пѧти «напинати» | старослов’янська |
| pänw- | тохарська А |
| pänn- «тягнути, натягувати» | тохарська В |
| pnouti «простягати, зв’язувати» | чеська |
п'ята́
споріднене з лит. péntis «обух», pentìnas «шпора», прус. pentis «п’ята», афг. pūnda (з *pāntā) «тс.»;
псл. pętа «п’ята, нога, копито», пов’язане з pęti, pьnǫ «розтягувати, напинати»;
р. бр. пята́, др. пята, п. pięta, ч. pata, слц. päta, вл. pjata, нл. pěta, полаб. ṕǫ́ta, болг. пета́, м. схв. пе́та, слн. pȇta, стсл. пѧта;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безп'я́тко
«чорт»
ви́сп'яток
«задник, закаблук»
зап'я́тки
за́п'я́ток
«задня частина п’яти, задник, закаблук»
на́п'яток
«короткі шкарпетки, що надягаються на п’яти і пальці»
п'я́тка
п'ятни́к
«дверний гак»
підп'я́тник
підп'я́ток
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pūnda «тс.» (з *pāntā) | афганська |
| пята́ | білоруська |
| пета́ | болгарська |
| pjata | верхньолужицька |
| пята | давньоруська |
| péntis «обух» | литовська |
| pentìnas «шпора» | литовська |
| пе́та | македонська |
| pěta | нижньолужицька |
| ṕǫ́ta | полабська |
| pięta | польська |
| pętа «п’ята, нога, копито» | праслов’янська |
| pьnǫ «розтягувати, напинати» | праслов’янська |
| pęti | праслов’янська |
| pęti | праслов’янська |
| pentis «п’ята» | прусська |
| пята́ | російська |
| пе́та | сербохорватська |
| päta | словацька |
| pȇta | словенська |
| пѧта | старослов’янська |
| pata | чеська |
п'ять
іє. *penku̯e «п’ять», *penku̯tos «п’ятий»;
споріднене з лит. pеnkì «п’ять», peñktas «п’ятий», лтс. pìeci «п’ять», гот. двн. fimf, нвн. fünf, англ. five, дірл. cóic «тс.», cóiced «п’ятий», гол. pempe «п’ять», лат. quīnque «тс.», quīntus «п’ятий», гр. πέντε «п’ять», πέμπτος «п’ятий», алб. pesë «п’ять», вірм. hing, дінд. páñca, pañktíḥ «тс.», pañcatháḥ «п’ятий», ав. panča «п’ять», тох. А päñ «тс.», pant «п’ятий», В piś «п’ять», рiñkte «п’ятий»;
псл. pętь, похідне від pętъ «п’ятий»;
р. пять, бр. пяць, др. пять, п. pięć, ч. pět, слц. pät’, вл. pjeć, нл. pěś, полаб. pąt, болг. пет, м. пет, [пент], схв. пе̑т, слн. pét, стсл. пѧть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
п'ята́к
п'ятачо́к
«п’ятаки»
п'ята́шний
«вартий п’ятака»
п'ятери́к
«міра або предмет з п’яти частин; п’ятикінна упряжка»
п'ятери́ця
«ляпас»
п'я́те́ро
п'я́тий
п'яти́на
«п’ята частина»
п'яті́рка
п'ятірни́й
п'ятірня́
п'яті́рочник
п'я́тка
п'я́ток
«п’ятка (гроші)»
п'я́туха
«гречка, посіяна на п’ятий тиждень після Світлої неділі»
п'ятчи́на
«п’ять карбованців»
петере́нка
«дитяча іграшка»
петерня́
«копа, що складається з 50 снопів; п’ять пальців руки»
петечо́к
«місце для смолокуріння»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| panča «п’ять» | авестійська |
| pesë «п’ять» | албанська |
| five | англійська |
| пяць | білоруська |
| пет | болгарська |
| pjeć | верхньолужицька |
| hing | вірменська |
| pempe «п’ять» | голландська |
| fimf | готська |
| πέντε «п’ять» | грецька |
| πέμπτος «п’ятий» | грецька |
| fimf | давньоверхньонімецька |
| páñca | давньоіндійська |
| pañktíḥ «тс.» | давньоіндійська |
| pañcatháḥ «п’ятий» | давньоіндійська |
| cóic «тс.» | давньоірландська |
| cóiced «п’ятий» | давньоірландська |
| пять | давньоруська |
| *penku̯e «п’ять» | індоєвропейська |
| *penku̯tos «п’ятий» | індоєвропейська |
| quīnque «тс.» | латинська |
| quīntus «п’ятий» | латинська |
| pìeci «п’ять» | латиська |
| pеnkì «п’ять» | литовська |
| peñktas «п’ятий» | литовська |
| пет | македонська |
| пент | македонська |
| pěś | нижньолужицька |
| fünf | нововерхньонімецька |
| pąt | полабська |
| pięć | польська |
| pętь | праслов’янська |
| pętъ «п’ятий» | праслов’янська |
| пять | російська |
| пе̑т | сербохорватська |
| pät' | словацька |
| pét | словенська |
| пѧть | старослов’янська |
| päñ «тс.» | тохарська А |
| pant «п’ятий» | тохарська А |
| piś «п’ять» | тохарська В |
| рiñkte «п’ятий» | тохарська В |
| pět | чеська |
сп'я́тка «путо, бабка (надкопитний суглоб у коня)»
споріднене також з п’я́тка «задня частина ступні», п’ята́ «тс.; опорна частина чого-небудь, іноді місце з’єднання з чимсь» (псл. pęta);
очевидно, залишок псл. *sъpętъka «путо», пов’язаного чергуванням голосних з pǫto «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сп'яткови́й
(у сполученні сп’яткова́ кість «кутова кістка, кістка надкопитного суглоба у коня»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *sъpętъka «путо» | праслов’янська |
| pǫto «тс.» | праслов’янська |
| п'я́тка «задня частина ступні» | українська |
| п'ята́ «тс.; опорна частина чого-небудь, іноді місце з’єднання з чимсь» (псл. pęta) | українська |
три́п'я́ть «п’ятнадцять»
складне утворення, яке виникло шляхом стягнення компонентів три і п’ять (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три | українська |
| п'ять | українська |
п'ятерник «перстач повзучий, Potentilla reptans L.» (бот.)
пов’язане з п’ять, п’я́теро;
назва зумовлена тим, що листки рослини складаються здебільшого з п’ятьох листочків (пор. р. [пятили́стник], ч. pětiprstka, болг. петопръ́стче, м. петолист, схв. пето̀прст, пето̀прстац «тс.»);
п. pięciornik, [pięciernik] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
п'ятиця
«тс.»
п'ятниця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| петопръ́стче | болгарська |
| петопръ́стче | болгарська |
| петолист | македонська |
| pięciornik | польська |
| pięciernik «тс.» | польська |
| пето̀прст | сербохорватська |
| п'ять | українська |
| п'я́теро | українська |
| pětiprstka | чеська |
| pětiprstka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України