П'ЯТЕРО — ЕТИМОЛОГІЯ

утворено на східнослов’янському ґрунті від *дѣтъва (пор. схоже за структурою р. мошкара́);

висловлювалось припущення, що суфіксальний елемент у цьому слові з’явився під впливом утворень типу *čеtvorъ, *pętorъ, укр. че́тверо, п’я́теро (Lohmann KZ 58, 213);

менше підстав розглядати це слово як давнє складне, де першою частиною є та сама основа, що в dět-i, а другою – основа, засвідчена в лит. vorá «низка», pavarà «передача, привод»;

р. детвора, бр. дзетвара́;

назва зумовлена тим, що листки рослини складаються здебільшого з п’ятьох листочків (пор. р. [пятили́стник], ч. pětiprstka, болг. петопръ́стче, м. петолист, схв. пето̀прст, пето̀прстац «тс.»);

пов’язане з п’ять, п’я́теро;

п. pięciornik, [pięciernik] «тс.»;

псл. pętь, похідне від pętъ «п’ятий»;

споріднене з лит. pеnkì «п’ять», peñktas «п’ятий», лтс. pìeci «п’ять», гот. двн. fimf, нвн. fünf, англ. five, дірл. cóic «тс.», cóiced «п’ятий», гол. pempe «п’ять», лат. quīnque «тс.», quīntus «п’ятий», гр. πέντε «п’ять», πέμπτος «п’ятий», алб. pesë «п’ять», вірм. hing, дінд. páñca, pañktíḥ «тс.», pañcatháḥ «п’ятий», ав. panča «п’ять», тох. А päñ «тс.», pant «п’ятий», В piś «п’ять», рiñkte «п’ятий»;

іє. *penku̯e «п’ять», *penku̯tos «п’ятий»;

р. пять, бр. пяць, др. пять, п. pięć, ч. pět, слц. pät’, вл. pjeć, нл. pěś, полаб. pąt, болг. пет, м. пет, [пент], схв. пе̑т, слн. pét, стсл. пѧть;