П'ЯСТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
п'я́сти́ «випинати; витріщати»
псл. pęti, pьnǫ;
споріднене з лит. pìnti «плести, звивати», pynė˜ «гірлянда», pinaĩ (мн.) «лоза для плетіння», лтс. pît «плести», pīne «коса (волосся)», гот. spinan «прясти», нвн. spinnen «тс.», spannen «натягувати», англ. spin «прясти», вірм. henum «тчу, зшиваю», гр. πένομαι «працюю», πόνος «важка праця», тох. А pänw-, В pänn- «тягнути, натягувати»;
іє. *(s)pen- «натягувати, прясти», пов’язане з *spē(i)- «тягти, прясти»;
р. [пнуть] «напинати», бр. пяць «тс.», др. пяти «розтягувати», п. piąć się «дертися», ч. pnouti «простягати, зв’язувати», ст. pieti «п’ясти», слц. pnut’ sa «стирчати», pniet’ sa «тс.», вл. pjeć «натягувати», нл. pěś, болг. пъ́на «тс.», схв. пе́ти «піднімати, витягувати нагору», слн. péti «натягувати», стсл. пѧти «напинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відіп'я́сти
відіп'я́ти
відіпну́ти
відпина́ти
Г
«розділовий знак»
допина́ти
«закінчувати натягування; добиватися, домагатися; красти; допікати, притискати»
зап'ясти́
зап'я́стник
«манжета (вовняна)»
зап'я́сток
за́п'ясть
«втулка»
зап'я́стя
зап'ясця́
«залізні бруски на внутрішніх боках осі»
зап'я́тий
запина́ло
запина́ти
запи́начка
«запинало»
запну́ти
зіп'я́сти́ся
зіпну́тися
зу́пи́н
зупини́ти
зу́пи́нка
зупиня́ти
навви́пинки
«натягнуто, рівно»
обпина́чка
«велика хустка»
обпи́нка
«обгортка, жіночий одяг замість спідниці»
обпі́нанка
«велика суконна хустка»
обпі́нянка
оп'я́тий
«тісно прилягаючий, обтягнутий»
опи́нянка
«тс.»
п'я́сти́ся
«підніматися, видиратися; тягтися; напружуватися, тужитись»
п'я́сток
«кисть руки»
п'ястук
«кулак»
п'ясть
«кисть; [кулак]»
п'я́ти
п'я́тися
передп'я́стя
переп'ясти́
«перегородити»
пере́п'ят
(у виразі переп’ят устати «стати комусь на дорозі, перегородити комусь дорогу»)
переп'яти́ти
«тс.»
перепина́ти
пере́пинка
«залізний прут, що з’єднує окремі деталі; підойма»
перепну́ти
перепо́нина
«ремінчик, яким зшивають носи постолів»
пну́ти
пну́тися
«тс.»
пня́ти
«тс.»
попи́нка
«єпитрахиль»
прип'ять
«прив’язь»
припина́ти
припина́чка
«мотузка, якою прив’язують худобу для пасіння»
при́пинки
«бант, стрічка для стягування; панталони у жінок; наколінник (для зігрівання)»
припі́н
при́пісток
«зап’ястя»
припну́ти
припо́на
розіп'я́сти́
розіп'я́тий
розі́пнений
розіпну́ти
розі́пнутий
розп'я́тий
розп'я́ття
розпина́тель
розпи́нка
«розпірка»
розпінки
«дрюки, на яких розпинають шкіру»
сп'ясти́
сп'я́ти
«зіп’яти»
спина́ти
спина́тися
спини́ти
«поставити (тварину) на задні ноги»
спи́нцюватися
«спинатися»
спиня́тися
«ставати на диби»
спі́нка
«запонка»
спо́на
«тс.»
суп'яти́тися
«зупинитися»
супо́нити
«стягувати хомут; бити паском»
супо́ня
«ремінь для стягування хомута»
уп'я́ти
«тс.»
упина́тися
«відмовлятися»
упі́н
«стрічковий канат для прив’язування»
упня́ти
«зв’язати»
упо́н
«прив’язь»
упо́на
«пута, стрічка, мотузок»
упо́ня
«посторонок»
упя́тий
«прив’язаний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
spin «прясти» | англійська |
пяць «тс.» | білоруська |
пъ́на «тс.» | болгарська |
pjeć «натягувати» | верхньолужицька |
henum «тчу, зшиваю» | вірменська |
spinan «прясти» | готська |
πένομαι «працюю» | грецька |
πόνος «важка праця» | грецька |
пяти «розтягувати» | давньоруська |
*(s)pen- «натягувати, прясти» | індоєвропейська |
*spē(i)- «тягти, прясти» | індоєвропейська |
pît «плести» | латиська |
pīne «коса (волосся)» | латиська |
pìnti «плести, звивати» | литовська |
pynė˜ «гірлянда» | литовська |
pěś | нижньолужицька |
spinnen «тс.» | нововерхньонімецька |
spannen «натягувати» | нововерхньонімецька |
piąć się «дертися» | польська |
pęti | праслов’янська |
pьnǫ | праслов’янська |
пнуть «напинати» | російська |
пе́ти «піднімати, витягувати нагору» | сербохорватська |
pnut' sa «стирчати»«тс.» | словацька |
pniet' sa «стирчати»«тс.» | словацька |
péti «натягувати» | словенська |
пѧти «напинати» | старослов’янська |
pänw- | тохарська А |
pänn- «тягнути, натягувати» | тохарська В |
pnouti «простягати, зв’язувати» | чеська |
запо́на «завіса»
псл. zapona, іменна основа, пов’язана чергуванням голосних із zapęti (‹*zapьnti) «запнути, затягти», похідним від pęti, укр. п’я́сти́;
р. за́понка, бр. запо́на, п. zaponka «запонка», схв. болг. запон(а) «завіса», схв. за́пōнка «застібка; петля, петелька»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́понка
«застібка для манжетів чи коміра верхньої чоловічої сорочки»
опі́н
«припін»
опо́на
«завіса; покривало, ковдра»
перепо́н
перепо́на
«перешкода»
перепо́ня
«тс.»
попо́на
«покривало»
припі́н
«мотузок, ремінь, ланцюг, яким прив’язують кого-, що-небудь»
упі́н
«припін»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
запо́на | білоруська |
запон(а) «завіса» | болгарська |
zaponka «запонка» | польська |
zapona | праслов’янська |
zapęti | праслов’янська |
*zapьnti | праслов’янська |
за́понка | російська |
запон(а) «завіса» | сербохорватська |
за́пōнка «застібка; петля, петелька» | сербохорватська |
п'я́сти́ | українська |
спазм
нім. Spásma «спазм», Spásmus, англ. spasm, фр. spasme «тс.» походять від лат. spasma (spasmus) «спазм, судорога», що зводиться до гр. σπάσμα, σπασμός «тс.», пов’язаних з дієсловом σπάω «тягну; смикаю; стягую судорогою», можливо, спорідненим з двн. дангл. spannan «натягувати, напинати; зв’язувати», псл. pęti «натягувати», укр. п’ясти́;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. спазм(а), бр. болг. м. спа́зма, п. spazm, ч. spazma, spasma, слц. spazmus, вл. spasmiski «спазматичний», схв. спа̏зма, слн. spázem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спа́зма
спазмати́чний
спазмови́й
спазмува́ти
спасти́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
spasm | англійська |
спа́зма | білоруська |
спа́зма | болгарська |
spasmiski «спазматичний» | верхньолужицька |
σπάσμα | грецька |
σπασμός «тс.» | грецька |
σπάω «тягну; смикаю; стягую судорогою» | грецька |
spannan «натягувати, напинати; зв’язувати» | давньоанглійська |
spannan «натягувати, напинати; зв’язувати» | давньоверхньонімецька |
spasma «спазм, судорога» (spasmus) | латинська |
spasmus | латинська |
спа́зма | македонська |
Spásma «спазм» | німецька |
Spásmus | німецька |
spazm | польська |
pęti «натягувати» | праслов’янська |
п'ясти́ | праслов’янська |
спазм(а) | російська |
зма | сербохорватська |
spazmus | словацька |
spázem | словенська |
spasme «тс.» | французька |
spazma | чеська |
spasma | чеська |
пане́ль «доріжка для пішоходів на узбіччі дороги; тротуар; дошка, яка є частиною щита або пульта управління, елемент конструкції збірної будови у формі плити»
запозичення з німецької або голландської мови;
нвн. Paneel «панель», гол. paneel «тс.» походять від фр. ст. panel «тс.», яке зводиться до нар.-лат. *pannellus ‹ лат. pannulus, зменш. від pannus «шмат тканини, полотна», спорідненого з гр. πη̃νος «тканина», πήνη«тканина, нитка, веретено», двн. fano «тканина, хустка», гот. fana «кусок тканини, хусточка», псл. pęti «п’ясти», укр. п’я́сти́;
р. пане́ль, бр. панэ́ль, ч. слц. вл. panel, болг. пане́л, м. панел, схв. пàнел, слн. panél;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
панэ́ль | білоруська |
пане́л | болгарська |
panel | верхньолужицька |
paneel «тс.» | голландська |
fana «кусок тканини, хусточка» | готська |
πη̃νος «тканина» | грецька |
πήνη «тканина, нитка, веретено» | грецька |
fano «тканина, хустка» | давньоверхньонімецька |
pannulus | латинська |
pannus «шмат тканини, полотна» | латинська |
панел | македонська |
*pannellus | народнолатинська |
Paneel «панель» | нововерхньонімецька |
pęti «п’ясти» | праслов’янська |
пане́ль | російська |
пàнел | сербохорватська |
panel | словацька |
panél | словенська |
п'я́сти́ | українська |
panel «тс.» | французька |
panel | чеська |
спі́нінг
англ. spinning «спінінг; швидкий оберт; вертіння; прядіння» є похідним від spin «обертатися, крутитися; прясти», спорідненого з дісл. шв. дфриз. spinnа, двн. гот. spinnаn «тс.», нвн. гол. spinnеn «прясти», вірм. henum «тчу, зшиваю», прус. panto «путо», псл. pęti, pǫto, укр. п’я́сти́, пу́то;
запозичення з англійської мови;
р. спи́ннинг, бр. спі́нінг, п. spinning, болг. спи́нинг;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спінінгі́ст
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
spinning «спінінг; швидкий оберт; вертіння; прядіння» | англійська |
spin «обертатися, крутитися; прясти» | англійська |
спі́нінг | білоруська |
спи́нинг | болгарська |
henum «тчу, зшиваю» | вірменська |
spinnеn «прясти» | голландська |
spinnаn «тс.» | готська |
spinnаn «тс.» | давньоверхньонімецька |
spinnа | давньоісландська |
spinnа | давньофризька |
spinnеn «прясти» | нововерхньонімецька |
spinning | польська |
pęti | праслов’янська |
pǫto | праслов’янська |
panto «путо» | прусська |
спи́ннинг | російська |
п'я́сти́ | українська |
пу́то | українська |
spinnа | шведська |
спонта́нний
запозичення з німецької або французької мови;
нім. spontán «спонтанний», фр. spontаné «тс.» походять від пізнього лат. spontāneus «добровільний, довільний», пов’язаного з лат. sponte «з дозволу; власною волею, добровільно; власними силами, сам собі», первісно аблатива від spōns «незалежна воля», очевидно, спорідненого з двн. spanst «спонукання, збудження, принада», spuon «заманювати, збуджувати», spanan «спокушати; обманювати», снідерл. гол. нвн. spannen «натягувати», псл. pęti, укр. п’я́сти́ та псл. pǫto, укр. пу́то, можливо, також з дінд. sphā́yatē «процвітає, гладшає», лит. spėˊti «встигати; мати час, дозвілля; мати спроможність», псл. spěti «уродитися, дозріти; прямувати, поспішати», укр. спі́ти «дозрівати, достигати»;
р. спонта́нный, бр. спанта́нны, п. spontaniczny, spontaneiczny, ч. spontánní, слц. spontánny, вл. spontany, болг. спонта́нен, м. спонтан, схв. спа̏нтāн, слн. spontán;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спонтані́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
спанта́нны | білоруська |
спонта́нен | болгарська |
spontany | верхньолужицька |
spannen «натягувати» | голландська |
spanst «спонукання, збудження, принада» | давньоверхньонімецька |
spuon «заманювати, збуджувати» | давньоверхньонімецька |
spanan «спокушати; обманювати» | давньоверхньонімецька |
sphā́yatē «процвітає, гладшає» | давньоіндійська |
spontāneus «добровільний, довільний» | латинська |
sponte «з дозволу; власною волею, добровільно; власними силами, сам собі» | латинська |
spōns «незалежна воля» | латинська |
spėˊti «встигати; мати час, дозвілля; мати спроможність» | литовська |
спонтан | македонська |
spontán «спонтанний» | німецька |
spannen «натягувати» | нововерхньонімецька |
spontaniczny | польська |
spontaneiczny | польська |
pęti | праслов’янська |
pǫto | праслов’янська |
spěti «уродитися, дозріти; прямувати, поспішати» | праслов’янська |
спонта́нный | російська |
спòнтāн | сербохорватська |
spannen «натягувати» | середньонідерландська |
spontánny | словацька |
spontán | словенська |
п'я́сти́ | українська |
пу́то | українська |
спі́ти «дозрівати, достигати» | українська |
spontаné «тс.» | французька |
spontánní | чеська |
пень «нижня частина стовбура дерева; [вулик]»
псл. pьnь;
споріднене з гр. πίναξ «дошка, картина», дінд. pínākam «палиця, стебло»;
іє. *pin- «шматок дерева, деревинка»;
зіставлення з лит. pìnas «жердина в тині» (Machek ESJČ 443) не враховує зв’язку цього литовського слова з лит. pìnti «плести, вити», спорідненим з укр. п’я́сти́, пну́ти (Fraenkel 594);
р. бр. пень, др. пень, пьнь, п. pień, ч. peň «стовбур», слц. peň «стовбур, пень», вл. нл. pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище», полаб. pan, болг. пън, м. пен, схв. пȃњ, слн. pánj, стсл. пьнь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вопе́ньки
«опеньки»
вопо́ньок
«опеньок»
гопе́ньки
опенек
опе́нок
опе́нька
«тс.»
опе́ньок
пенькове́
«плата лісничому за вирубку лісу»
(?)
пенько́вщина
«ліс на зруб»
пенькува́тий
«такий, що має багато пнів»
пі́дпе́нька
«опеньок»
підпе́ньок
пняк
«стовбур, колода»
подпінка
«тс.»
при́пиньок
«уламок, корінець»
спень
«стовбур»
упе́нь
«наголову, цілком, дотла»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пень | білоруська |
пън | болгарська |
pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» | верхньолужицька |
πίναξ «дошка, картина» | грецька |
pínākam «палиця, стебло» | давньоіндійська |
пень | давньоруська |
пьнь | давньоруська |
*pin- «шматок дерева, деревинка» | індоєвропейська |
pìnas «жердина в тині» | литовська |
pìnti «плести, вити» | литовська |
пен | македонська |
pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» | нижньолужицька |
pan | полабська |
pień | польська |
pьnь | праслов’янська |
пень | російська |
пȃњ | сербохорватська |
peň «стовбур, пень» | словацька |
pánj | словенська |
пьнь «тс.» | старослов’янська |
п'я́сти́ | українська |
пну́ти | українська |
peň «стовбур» | чеська |
пе́репело «ключиця»
можливо, пов’язане з п’я́сти́ (пор. перепо́нка);
зближення його з р. плева́ «пліва» (Преобр. II 70) непереконливе;
очевидно, пов’язане з р. [перепело́] «перепонка крила кажана», походження якого не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
плева́ «пліва» | російська |
перепело́ «перепонка крила кажана» | російська |
п'я́сти́ (пор. перепо́нка). | українська |
пі́нязь «монета вартістю у пів-крейцера»
раннє сл. pěnędzь «тс.»;
необґрунтоване віднесення запозичення цього слова у слов’ян до І ст. н. е. (Соболевский РФВ 64, 92–93) або виведення германських слів від слов’янських (Lothner KZ 11, 174; Matzenauer 65);
сумнівне виведення балтійських і слов’янських форм з гіпотетичного гот. *pinnings (Stender-Petersen 383–384) або *pаnniggs (Kluge–Mitzka 542);
двн. pfenning «пфеніг», днн. penning «франкський срібний динар» через посередництво дфриз. penning, pаnning, panding «тс.» виводяться від лат. pondus «ваговий римський фунт; вага; гиря», пов’язаного з pendo «вішаю, зважую», pendеo «вішаю, зависаю», спорідненими з псл. pędь «п’ядь, міра довжини», pęti «натягувати», укр. п’ядь, п’я́сти́ «випинати; напружуючи, надимаючи, виставляти наперед»;
очевидно, як і прус. penningans «монета», лит. pìningas «тс.», запозичення (не раніше VІІІ ст., можливо, в епоху Карла Великого) з давньоверхньонімецької мови;
р. ст. [пе́нязь] «дрібна монета (срібна або мідна)», [пеня́з], др. пенязь «динарій, срібна римська монета; монета (золота, дрібна або іноземна); (мн.) гроші», пѣнязь «тс.», п. pieniądz «монета; (мн.) гроші», ч. peníz, слц. peniaz, вл. нл. pjenjez, полаб. pąӡ (pãz), болг. ст. пенязь «тс.», [пе́нез] «монета на намисто», схв. [пе̏нēзи] (мн.) «гроші», слн. pénez «монета», стсл. пѣнѧsь «тс.; динарій»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пе́нязь
«монета, півшага сріблом»
пинязи
«гроші»
(1386--1418)
пинязь
«гріш»
(1456)
піня́жка
«найдрібніша монета, половина півшага, євангельська лепта»
пі́няз
«тс.»
пі́нязі
«гроші»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пенязь «тс.» (ст.) | болгарська |
пе́нез «монета на намисто» | болгарська |
pjenjez | верхньолужицька |
*pinnings | готська |
*pinnings | готська |
pfenning «пфеніг» | давньоверхньонімецька |
penning «франкський срібний динар» | давньонижньонімецька |
пенязь «динарій, срібна римська монета; монета (золота, дрібна або іноземна); (мн.) гроші» | давньоруська |
пѣнязь «тс.» | давньоруська |
penning | давньофризька |
pаnning | давньофризька |
panding «тс.» | давньофризька |
pondus «ваговий римський фунт; вага; гиря» | латинська |
pendo «вішаю, зважую» | латинська |
pendеo «вішаю, зависаю» | латинська |
pìningas «тс.» | литовська |
pjenjez | нижньолужицька |
pąӡ (pãz) | полабська |
pieniądz «монета; (мн.) гроші» | польська |
pędь «п’ядь, міра довжини» | праслов’янська |
pęti «натягувати» | праслов’янська |
penningans «монета» | прусська |
пе́нязь «дрібна монета (срібна або мідна)» (ст.) | російська |
пеня́з | російська |
пе̏нēзи «гроші» (мн.) | сербохорватська |
pěnędzь «тс.» | слов’янські |
peniaz | словацька |
pénez «монета» | словенська |
пѣнѧsь «тс.; динарій» | старослов’янська |
п'ядь | українська |
п'я́сти́ «випинати; напружуючи, надимаючи, виставляти наперед» | українська |
peníz | чеська |
поня́ва «полотно, полотнище; плащаниця» (заст.)
псл. ponjava, як і po-pona, укр. попо́на, очевидно, пов’язане з дієсловом pьnǫ, pęti, укр. пну, п’я́сти́;
менш обґрунтоване пов’язання (Hofmann 268; Walde–Hofm. II 247; Feist 142) з лат. pannus «шматок сукна, ганчірка», гр. πηνος «тканина», гот. fana «шматок тканини, ганчірка»;
р. поня́ва «(ст.) хустка, покривало, полотнище, запона, завіса; (церк.) нижня сорочка; [хустка, серпанок; пов’язка; шматок тканини, яким селянки обгортаються навколо стегон замість спідниці; широкий довгий одяг]», бр. [панёва] «вид спідниці», др. понява «шматок полотна; нижній одяг; плащаниця, саван; завіса; ковдра», м. [поњава] «грубе покривало на ліжко», схв. по̀њава «рядно, брезент», поња́вац «покривало, ковдра», слн. ponjáva «попона, велике простирадло; покривало», стсл. понѧва «полотно, пов’язка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паньо́ва
«плахта»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
панёва «вид спідниці» | білоруська |
fana «шматок тканини, ганчірка» | готська |
πη̃νος «тканина» | грецька |
понява «шматок полотна; нижній одяг; плащаниця, саван; завіса; ковдра» | давньоруська |
pannus «шматок сукна, ганчірка» | латинська |
поњава «грубе покривало на ліжко» | македонська |
ponjava | праслов’янська |
pęti | праслов’янська |
pьnǫ | праслов’янська |
pьnǫ | праслов’янська |
поня́ва «(ст.) хустка, покривало, полотнище, запона, завіса; (церк.) нижня сорочка; [хустка, серпанок; пов’язка; шматок тканини, яким селянки обгортаються навколо стегон замість спідниці; широкий довгий одяг]» | російська |
по̀њава «рядно, брезент» | сербохорватська |
поња́вац «покривало, ковдра» | сербохорватська |
ponjáva «попона, велике простирадло; покривало» | словенська |
понѧва «полотно, пов’язка» | старослов’янська |
попо́на | українська |
пну | українська |
п'я́сти́ | українська |
шпа́ндель «ремінь, яким шевці прикріплюють роботу до ноги»
запозичення з німецької мови;
н. Spannriem(en) «натяжний ремінь» – складне слово, утворене з основи дієслова spannen, спорідненого із псл. pętі, укр. п’я́сти́, та іменника Riemen «ремінь», спорідненого з двн. днн. riomo, свн. rіеmе(n);
р. шпа́ндырь, бр. шпа́ндыр;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шпа́ндыр | білоруська |
riomo | давньоверхньонімецька |
riomo | давньонижньонімецька |
Spannriem(en) «натяжний ремінь» | німецька |
Riemen «ремінь» | німецька |
pętі | праслов’янська |
шпа́ндырь | російська |
rіеmе(n) | середньоверхньнімецька |
п'я́сти́ | українська |
шпані́вка «шкворінь, металева в’язь, скріпа»
не зовсім ясне;
можливо, трансформоване запозичення з німецької мови, пор. н. Spannagel «шкворінь, металева в’язь, скріпа», що є складним словом, перший компонент якого утворений від дієслова spannen «натягати», спорідненого з укр. п’я́сти́, а другий з іменника Nagel «цвях, гвіздок»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Spannagel «шкворінь, металева в’язь, скріпа» | німецька |
spannen «натягати» | німецька |
Nagel «цвях, гвіздок» | німецька |
п'я́сти́ | українська |
шпень «шип, штифт, шпеник (у пряжці) СУМ; [плодоніжка] ВеЗа»
достовірної етимології не має;
можливо, пов’язане зі пну́ти, спина́ти, п’я́сти́, а також пень;
менш імовірні пов’язання з п. trzpień «шпеник (у пряжці)» (Brückner 509), з лат. spīna «шип, колючка» (Грот РФВ І 36; Горяев 425), з н. Spindel «веретено» (Фасмер IV 472), останнє з яких сам автор оцінює як малоймовірне;
р. шпень, шпенёк, бр. шпень, п. spionek «шип, шпеник (у пряжці); шпилька ткацького човника», [szpionek], spień «тс.», ч. špendlík «булавка», нл. špjeńc «скалка, колючка; жало; стріла; паросток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спе́-ник
«шпеник»
спенік
«тс.»
цпе́ник
«кінець стрижня, стрижень; шпеник»
шпе́ник
шпеньо́к
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шпень | білоруська |
spīna «шип, колючка» | латинська |
špjeńc «скалка, колючка; жало; стріла; паросток» | нижньолужицька |
Spindel «веретено» | німецька |
trzpień «шпеник (у пряжці)» | польська |
spionek «шип, шпеник (у пряжці); шпилька ткацького човника» | польська |
szpionek «тс.» | польська |
spień «тс.» | польська |
шпень | російська |
шпенёк | російська |
пну́ти | українська |
спина́ти | українська |
п'я́сти́ | українська |
пень | українська |
špendlík «булавка» | чеська |
шпи́ндель «вал металорізальних та деревообробних верстатів; веретено в прядильній машині»
запозичення з німецької мови;
н. Spindel (‹ двн. spin(n)ila, -ala, -ula) «веретено; (тех.) шпиндель» утворене від дієслова spinnen «прясти» (пгерм., пор. двн. дангл. гот. spinnan, англ. spin, дфриз. дісл. шв. spinna), спорідненого із псл. pęti, укр. п’я́сти́, разом з якими воно зводиться до іє. *(s)pen- «тягти, натягати, прясти»;
р. шпи́ндель, бр. шпі́ндэль, п. szpindel, болг. шпи́ндел;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
spin | англійська |
шпі́ндэль | білоруська |
шпи́ндел | болгарська |
spinnan | готська |
spinnan | давньоанглійська |
spinnan «прясти» | давньоверхньонімецька |
spin(n)ila | давньоверхньонімецька |
spinna | давньоісландська |
spinna | давньофризька |
*(s)pen- «тягти, натягати, прясти» | індоєвропейська |
Spindel (‹ двн. spin(n)ila | німецька |
spinnen «прясти» | німецька |
szpindel | польська |
pęti | праслов’янська |
шпи́ндель | російська |
п'я́сти́ | українська |
spinna | шведська |
шпу́га «дерев’яна планка або залізна штаба для скріплювання дощок у дверях, оковування скрині тощо»
запозичене з німецької мови за посередництвом польської;
н. Spange (‹ двн. spanga) «дерев’яна поперечка, засув; пряжка, застібка» споріднене із снідерл. spanghe, дангл. spang «тс.», англ. spangle «металевий листок», дісл. spǫng «тонка пластинка; крижина», а також із н. spannen «натягати», етимологічно пов’язаним із псл. pęti, укр. п’я́сти́;
п. szponga, sponga, szpąga, [śpaga, szpunga] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
spangle «металевий листок» | англійська |
spang «тс.» | давньоанглійська |
spanga | давньоверхньонімецька |
spǫng «тонка пластинка; крижина» | давньоісландська |
Spange «дерев’яна поперечка, засув; пряжка, застібка» (‹ двн. spanga) | німецька |
spannen «натягати» | німецька |
szponga | польська |
sponga | польська |
szpąga | польська |
śpaga «тс.» | польська |
szpunga «тс.» | польська |
pęti | праслов’янська |
spanghe | середньонідерландська |
п'я́сти́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України