ОТАРА — ЕТИМОЛОГІЯ

ота́ра «великий гурт овець, кіз; [загорожа для відпочинку худоби Л]»

запозичення з кримсько-татарської або з північнокавказьких тюркських мов;
крим.-тат. ота́р «паша; гурт овець» походить від от- «трава», спорідненого з кирг. отор «далеке від аулу пасовисько», туркм. отар «вигін, пасовисько», башк. утар «хутір»;
р. ота́ра, бр. ата́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ота́риця «отара»
ота́рник «чабан»
ота́рщик «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
утар «хутір» башкирська
ата́ра білоруська
отор «далеке від аулу пасовисько» киргизька
ота́р «паша; гурт овець» кримсько-татарська
ота́ра російська
отар «вигін, пасовисько» туркменська
от- «трава» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України