ОТ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат видозміни давнішого ото́ «тс.»;

р. вот, бр. [от], п. ot, ч. [ot];

складне утворення з вказівного елемента am-, який вважається паралельним до от, і прислівника де з можливим скороченням нововиниклого -дд- (-тд- › -дд-› -д-);

споріднене з лит. at-, префіксом, що означає рух від чого і до чого, також ata-, ati-, лтс. at-, прус. at-, et-, гот. id-, двн. it-, ita- «но-, до-», ірл. aith-, aid- «по-, від-», дінд. áti, ав. aiti- «через, пере-», лат. at «але», et «i», гр. ἔτι «ще, все ще», фріг. ἐτι;

псл. otъ‹*ot зводиться до прислівника іє. *ati, *eti «через що; назовні; звідки»;

усі форми з псл. otъ, форми з -д виникли за аналогією до над, під (под), пе́ред;

оді-;

р. от, ото, бр. ад, др. отъ, п. ч. od, ode, слц. od, odo, вл. wot, wote, нл. wot, болг. м. од, схв. од, ода, слн. od, стсл, отъ;

результат злиття прийменника от «від» і прислівника *дакаль «десь», утвореного з неозначеної частки [да] і прислівника [о́ткаль] «звідки»;

можли-во, утворилося з часток от, он та дієслова є;

не зовсім ясне;

складне утворення з часток от і же (див.);

результат фонетичної видозміни словосполучення от як;

складне утворення з прийменника [от] «від», прислівника там і обмежувальної частки [ле] (› -ль);

результат злиття частки от і займенника [ті́ценький] «такий»;

результат злиття і дальшої редукції вказівної частки от і вказівного займенника сей (се, сі, ся);

результат злиття частки от і прислівника сюди́ (тс › ц);