ОСТЮЧЧЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ость «остюк; волосинки в хутрі тварини, що відрізняються від решти шерсті довжиною і кольором»

псл. ostü, що, мабуть, спочатку означало «кістка»;
споріднене з лит. akštìs «дерев’яний вертел», akstìs «вертел для наколювання риби під час коптіння», [akstyns] «колючка», лтс. aksts «тс.; гостряк», гр. ἀκοστή «ячмінь», гот. ahs «колос», лат. acus «ость; голка»;
іє. *ak῀-tei;
р. ость, бр. асцю́к, [о́сцень, асцю́лька], восць «ость», во́сці «остень», [о́сці] «тс.», др. остьнъ, остьнь «гостряк, ріг; колючка, жало; гостра палиця», п. ość «остюк; риб’яча кістка», oścień «рогатина; остень», ч. ost’ «ость», osten «голка, гостряк», слц. ost’ «ость», osteň «голка, колючка, гостряк», вл. wosć «шпилька, гостряк», wost (бот.) «будяк, чортополох», нл. wósć «гребінь для розчісування льону», полаб. våstnü «прядка», vistǝn «кілочок», болг. осте́н «палиця, якою поганяють худобу», м. остен «тс.», схв. о̀стан «жало; ості; гарпун», о̏стве «остень, тризубець», о̏ствӣште «ручка остеня», слн. óst «гостряк, гострий кінець», ósten «колючка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безо́стий
заостя́чити «нагодувати (коня) половою з остюками Ж» (коня)]
ост «остюк; остень»
оста́тий
осте́ґа «остюк»
о́стень «риболовецьке знаряддя, схоже на вила»
о́стє «остюки; костриця»
ости́вно «дерев’яна ручка остеня»
ости́на «ость»
ости́стий
ости́ще «тс.»
о́сті «гачки для ловлі риби»
остю́к
остюкува́тий
остю́ччя
остя́к «остюк»
ось «великий гачок на дерев’яній ручці»
осьо́н «палиця з цвяхом на кінці, якою поганяють волів» (‹ *осцьон)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
асцю́к білоруська
осте́н «палиця, якою поганяють худобу» болгарська
wosć «шпилька, гостряк»«будяк, чортополох» (бот.) верхньолужицька
wost «шпилька, гостряк»«будяк, чортополох» (бот.) верхньолужицька
ahs «колос» готська
ἀκοστή «ячмінь» грецька
остьнъ давньоруська
*ak῀-tei індоєвропейська
acus «ость; голка» латинська
aksts «тс.; гостряк» латиська
akštìs «дерев’яний вертел» литовська
остен «тс.» македонська
wósć «гребінь для розчісування льону» нижньолужицька
våstnü «прядка»«кілочок» полабська
vistǝn «прядка»«кілочок» полабська
ość «остюк; риб’яча кістка»«рогатина; остень» польська
oścień «остюк; риб’яча кістка»«рогатина; остень» польська
ostü праслов’янська
ость російська
о̀стан «жало; ості; гарпун» сербохорватська
ost' «ость»«голка, колючка, гостряк» словацька
osteň «ость»«голка, колючка, гостряк» словацька
óst «гостряк, гострий кінець»«колючка» словенська
ósten «гостряк, гострий кінець»«колючка» словенська
о́сцень українська
асцю́лька українська
восць «ость» українська
во́сці «остень» українська
о́сці «тс.» українська
остьнь «гостряк, ріг; колючка, жало; гостра палиця» українська
стве «остень, тризубець» українська
ште «ручка остеня» українська
ost' «ость»«голка, гостряк» чеська
osten «ость»«голка, гостряк» чеська
означало «кістка» ?
akstìs «вертел для наколювання риби під час коптіння» ?
akstyns «колючка» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України