ОСТРЫЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
го́стрий
псл. ostrъ ‹ *osr-os;
споріднене з лит. aštrùs «гострий», ст. aštras, лтс. [astras] «тс.», дінд. áśriḥ «кут; кант; вістря», ašániḥ «вістря стріли, стріла», гр. ἄκρος «гострий», ἄκρον «вістря», лат. ācer «гострий», acūtus «тс.», вірм. asełn «голка», дірл. ēr (‹*akros) «високий», алб. άϑεtε «терпкий; кислий», іє. *ak-r-os «гострий»;
р. о́стрый, [ви́строй], бр. во́стры, го́стры, др. остръ, п. ostry, ч. слц. ostrý, вл. wótry, нл. wotšy, болг. о́стър, м. остар, схв. ȍштар, слн. óster, стсл. остръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ocmpímu
ocmpúmu
ві́стря
го́стрик
(зоол.)
гостри́ло
«прилад для гостріння коси»
гостри́льний
гостри́льник
гостри́ти
гострі́й
«лезо»
гострота́
гострува́тий
гостру́ха
гостря́к
«вістря»
о́йстри
осmpі́нь
«гострота; вершина, вістря»
остривни́й
«гострильний, точильний»
о́стрий
острота́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
άϑεtε «терпкий; кислий» | албанська |
во́стры | білоруська |
о́стър | болгарська |
wótry | верхньолужицька |
asełn «голка» | вірменська |
ἄκρος «гострий» | грецька |
áśriḥ «кут; кант; вістря» | давньоіндійська |
ēr «високий» (‹*a$kros) | давньоірландська |
остръ | давньоруська |
ācer «гострий» | латинська |
astras «тс.» | латиська |
aštrùs «гострий» | литовська |
остар | македонська |
wotšy | нижньолужицька |
ostry | польська |
ostrъ | праслов’янська |
о́стрый | російська |
ȍштар | сербохорватська |
ostrý | словацька |
óster | словенська |
остръ | старослов’янська |
ви́строй | українська |
го́стры | українська |
ostrý | чеська |
aštras | ? |
ašániḥ «вістря стріли, стріла» | ? |
ἄκρον «вістря» | ? |
acūtus «тс.» | ? |
*ak-r-os «гострий» | ? |
осна́ч «плотар»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [осна́ч] «бурлака; річковий матрос» може бути похідним від [осн] ‹ др. остьнъ «гак, багор», спорідненого з о́стрый «гострий», як «той, хто орудує багром»;
виведення (Фасмер ІІІ 162; Matzenauer 12, 173; Bern. I 32; Mikl. EW 4) від гот. asneis «різноробітник, поденник», двн. asni «тс.», а також пов’язання (Даль ІІ 1814) з р. осна́щивать «оснащувати», осна́стка помилкові;
бр. асна́ч «плотар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осначь
«тс.»
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
асна́ч «плотар» | білоруська |
asneis «різноробітник, поденник» | готська |
asni «тс.» | давньоверхньонімецька |
остьнъ «гак, багор» | давньоруська |
осна́ч «бурлака; річковий матрос» | російська |
осна́щивать «оснащувати» | російська |
о́стрый «гострий» | ? |
як «той, хто орудує багром» | ? |
осна́стка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України