ОСТРОТА — ЕТИМОЛОГІЯ

острота́ «крохаль, Mergus L.» (орн.)

похідне утворення від [о́стрий] «гострий»;
назва зумовлена, очевидно, гострим видовженим дзьобом крохаля (Птицы СССР 118);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о́стрий «гострий» ?

го́стрий

псл. ostrъ ‹ *osr-os;
споріднене з лит. aštrùs «гострий», ст. aštras, лтс. [astras] «тс.», дінд. áśriḥ «кут; кант; вістря», ašániḥ «вістря стріли, стріла», гр. ἄκρος «гострий», ἄκρον «вістря», лат. ācer «гострий», acūtus «тс.», вірм. asełn «голка», дірл. ēr (‹*akros) «високий», алб. άϑεtε «терпкий; кислий», іє. *ak-r-os «гострий»;
р. о́стрый, [ви́строй], бр. во́стры, го́стры, др. остръ, п. ostry, ч. слц. ostrý, вл. wótry, нл. wotšy, болг. о́стър, м. остар, схв. ȍштар, слн. óster, стсл. остръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ocmpímu
ocmpúmu
ві́стря
го́стрик (зоол.)
гостри́ло «прилад для гостріння коси»
гостри́льний
гостри́льник
гостри́ти
гострі́й «лезо»
гострота́
гострува́тий
гостру́ха
гостря́к «вістря»
о́йстри
осmpі́нь «гострота; вершина, вістря»
остривни́й «гострильний, точильний»
о́стрий
острота́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
άϑεtε «терпкий; кислий» албанська
во́стры білоруська
о́стър болгарська
wótry верхньолужицька
asełn «голка» вірменська
ἄκρος «гострий» грецька
áśriḥ «кут; кант; вістря» давньоіндійська
ēr «високий» (‹*a$kros) давньоірландська
остръ давньоруська
ācer «гострий» латинська
astras «тс.» латиська
aštrùs «гострий» литовська
остар македонська
wotšy нижньолужицька
ostry польська
ostrъ праслов’янська
о́стрый російська
ȍштар сербохорватська
ostrý словацька
óster словенська
остръ старослов’янська
ви́строй українська
го́стры українська
ostrý чеська
aštras ?
ašániḥ «вістря стріли, стріла» ?
ἄκρον «вістря» ?
acūtus «тс.» ?
*ak-r-os «гострий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України