ОСОТ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з лит. ãšutas, ašutaĩ «волосінь, кінський волос», лат. acus «гостряк, голка», acuo «гострю, загострюю», гр.ἄκανος «будяк»;

корінь os-, наявний також у слові (г)острий ‹ іє. *ak῀- «тс.»;

псл. osъtъ;

р. осо́т, бр. асо́т, п. ч. oset, слц. ôstie «будяк», вл. wóst, нл. woset, полаб. våstăc (*osъtьcь), болг. [осѣ́тъ], схв. о̀сат, слн. osát, стсл. осътъ, осотъ;

запозичення з польської мови;

п. oset походить від псл. osъtъ, яке на східнослов’янському ґрунті розвинулося в осо́т;

початкове о- з’явилося, мабуть, під впливом слів осо́т, осока́ та інших подібних назв рослин;

результат видозміни слова ситня́г;

псл. [osoka], очевидно, пов’язане чергуванням голосних із *sěkti «сікти, різати» (пор. діалектні назви осоки: різчина, різій, різійка, різуха та ін.);

не виключений, проте, й зв’язок з коренем os- «гострий» (Mikl. EW 227, 290), др. остръ, укр. осо́т (пор. діалектні назви осоки: укр. остриця, ч. ostřice, слц. ostrica, болг. остри́ца, схв. о̀штрица «тс.», а також лит. ãšaka «(риб’яча) кістка; гостря», лтс. asaka «риб’яча кістка»);

р. осо́ка́, бр. асака́, п. osoka;

похідне утворення від осо́т, зумовлене впливом ботанічних назв типу [гуся́тник];

похідні утворення від [їж] «їжак»;

назви зумовлені тим, що синяк опушений жорсткими волосками, а головатень має колючі листки і жорстке колюче суцвіття;

пор. інші назви головатня – [колю́чник, осо́т, будя́к], а також наукові назви лат. echium «синяк» і echinops «головатень», утворені від гр. ἔχĩνος «їжак» (чи echium, можливо, від ἔχις «змія» з огляду на отруйність синяка);

р. [ежевая трава] «синяк», [еже́вник] «головатень»;