ОРУДУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
напоруди́ти «навчити, наставити»
префіксальне утворення від тієї самої основи, що й у дієслова ору́дувати, споруди́ти;
очевидно, первісне значення було «направити, скерувати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ору́дувати | ? |
| споруди́ти | ? |
| було «направити, скерувати» | ? |
ору́да «керівництво; [робота, клопоти Г, СУМ; діло, справа, випадок, подія; заняття, дія, вчинок, підприємство; використання Ж]»
псл. orǫdьje, пов’язане чергуванням голосних з rędъ «ряд», ręditi «рядити»;
припускається також (Machek ESJČ 417) походження від orǫžьje «знаряддя» з пізнішим наближенням до rędъ;
менш переконливе виведення (Вайян Пробл. ист. и диал. 85–86; Uhlenbeck AfSlPh 15, 492; Hirt PBrB 23, 336; Matzenauer 63; Falk–Torp 1413) з дісл. erinde (erendi) «доручення, справа», двн. ärunti «тс.»;
р. ору́дие «знаряддя, гармата; [справа, діло]», ору́довать «діяти; [торгувати; витворяти]», [пору́дина] «товсте полотно», [обру́дить] «обшити», бр. ару́даваць «орудувати», др. орудие «справа; судова справа; робота; зброя», орудовати «діяти», п. orędzie «повідомлення, доручення», orędować «клопотатися; виконувати доручення», ч. orudí «знаряддя», болг. орѣ́дие «знаряддя, орган», м. орудие, схв. о̀руђе «інструмент, справа», слн. oródje, стсл. орѫдиѥ «справа, дія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ору́да́р
«верховода, керівник»
орудени́ця
«оруда»
ору́дє
«тс. Ж; зустріч сватача з батьком дівчини О»
ору́ди́на
«прилад, знаряддя Ж»
оруди́нка
«сапа; лопата; вила для картоплі»
ору́дка
«діло, справа»
ору́дний
(у сполученні о. відмінок)
ору́дник
«орудар; виконавець чужої волі; [керівник]»
ору́дованє
«робота, дія, заняття, підприємство; використання»
орудованя
«справа, діло; покупка»
орудовни́цтво
«тс.»
ору́док
«знаряддя, прилад»
ору́дувати
«вправно діяти; розпоряджатися; керувати; діяти; [мати діло; працювати, старатися; братися до кого О]»
ору́дущий
«командуючий»
ору́дя
«тс.»
поору́довати
«довідатися; роздобути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ару́даваць «орудувати» | білоруська |
| орѣ́дие «знаряддя, орган» | болгарська |
| ärunti «тс.» | давньоверхньонімецька |
| erinde «доручення, справа» (erendi) | давньоісландська |
| орудие «справа; судова справа; робота; зброя» | давньоруська |
| орудие | македонська |
| orędzie «повідомлення, доручення»«клопотатися; виконувати доручення» | польська |
| orędować «повідомлення, доручення»«клопотатися; виконувати доручення» | польська |
| orǫdьje | праслов’янська |
| ору́дие «знаряддя, гармата; [справа, діло]» | російська |
| о̀руђе «інструмент, справа» | сербохорватська |
| oródje | словенська |
| орѫдиѥ «справа, дія» | старослов’янська |
| ору́довать «діяти; [торгувати; витворяти]» | українська |
| пору́дина «товсте полотно» | українська |
| обру́дить «обшити» | українська |
| орудовати «діяти» | українська |
| orudí «знаряддя» | чеська |
| rędъ «ряд» | ? |
| ręditi «рядити» | ? |
| orǫžьje «знаряддя» | ? |
я́рус «ряд у горизонтально розташованих предметах; поверх у театрі; рибальська снасть; верства земної кори»
не зовсім ясне;
пов’язується як запозичення із дсканд. діал. jǫrðhūs «житло в землі, льох, підвал, підземний хід» (Mikkola Berühr. 20; Bern. I 446), що малоймовірно з огляду на фонетичні труднощі;
ще сумнівніші пов’язання з лат. arcus «дуга, склепіння» (Mikl. EW 100), з р. [яр] «ліс по ярах» (Соболевский РФВ 66, 333), з псл. *rǫdsъ, етимологічно пов’язаним з ору́дувати, ряд та префіксом *ja- (Kalima Neuphilоl. Mitt. 1948, 56);
р. бр. я́рус;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поя́русний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| я́рус | білоруська |
| arcus «дуга, склепіння» | латинська |
| *rǫdsъ | праслов’янська |
| *ja- (преф.) | праслов’янська |
| яр «ліс по ярах» | російська |
| я́рус | російська |
| ору́дувати | українська |
| ряд | українська |
| jǫrðhūs «житло в землі, льох, підвал, підземний хід» (діал.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України