ОРДИНЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
орда́ «об’єднання кількох кочових племен у тюркських і монгольських народів; безладний, неорганізований натовп»
запозичення з тюркських мов;
чаг. аз. каз. orda «палац, шатро султана, хана» (з монг.), тур. ordu «військовий табір», як і монг. ordu, orda «двір, табір, стоянка, орда» (з прототюрк.) зводяться до тюрк. орут- «стояти або розташовуватися табором; зупинятися»;
р. болг. орда́, бр. арда́, др. орда «табір, кочовисько», п. orda, horda, ч. слц. horda, м. орда, схв. хо̑рда, òrdija, слн. hórda;
Фонетичні та словотвірні варіанти
орди́нець
«член орди»
орди́нський
орди́нчик
«тс.»
орди́нщина
орди́ще
«місце стояння орди»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| orda «палац, шатро султана, хана» (з монг.) | азербайджанська |
| арда́ | білоруська |
| орда́ | болгарська |
| орда «табір, кочовисько» | давньоруська |
| orda «палац, шатро султана, хана» (з монг.) | казахська |
| орда | македонська |
| ordu | монгольська |
| orda | польська |
| horda | польська |
| орда́ | російська |
| рда | сербохорватська |
| horda | словацька |
| hórda | словенська |
| ordu «військовий табір» | турецька |
| орут- «стояти або розташовуватися табором; зупинятися» | тюркські |
| orda «палац, шатро султана, хана» (з монг.) | чагатайська |
| horda | чеська |
| orda «двір, табір, стоянка, орда» (з прототюрк.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України