ОРДИНЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ

орда́ «об’єднання кількох кочових племен у тюркських і монгольських народів; безладний, неорганізований натовп»

запозичення з тюркських мов;
чаг. аз. каз. orda «палац, шатро султана, хана» (з монг.), тур. ordu «військовий табір», як і монг. ordu, orda «двір, табір, стоянка, орда» (з прототюрк.) зводяться до тюрк. орут- «стояти або розташовуватися табором; зупинятися»;
р. болг. орда́, бр. арда́, др. орда «табір, кочовисько», п. orda, horda, ч. слц. horda, м. орда, схв. хо̑рда, òrdija, слн. hórda;
Фонетичні та словотвірні варіанти

орди́нець «член орди»
орди́нський
орди́нчик «тс.»
орди́нщина
орди́ще «місце стояння орди»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
orda «палац, шатро султана, хана»монг.) азербайджанська
арда́ білоруська
орда́ болгарська
орда «табір, кочовисько» давньоруська
orda «палац, шатро султана, хана»монг.) казахська
орда македонська
ordu монгольська
orda польська
horda польська
орда́ російська
рда сербохорватська
horda словацька
hórda словенська
ordu «військовий табір» турецька
орут- «стояти або розташовуватися табором; зупинятися» тюркські
orda «палац, шатро султана, хана»монг.) чагатайська
horda чеська
orda «двір, табір, стоянка, орда» (з прототюрк.) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України