ОР — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичений з російської мови (р. [орь] «тс.») або збережений в українських говорах давніший варіант звукової форми [вір] «тс.» (див.);

очевидно, видозмінене запозичення з угорської мови;

уг. pokolvar «вид чиряка» (?), букв. «пекельний струп», утворене з іменників pokol «пекло», запозиченого з слов’янських мов (псл. рьkъlъ «тс.»), і var «короста, струп», спорідненого з комі ор «гній», удм. ур «тс.; короста»;

запозичення з латинської мови;

лат. церк. prior «настоятель монастиря» виникло внаслідок семантичної видозміни лат. prior (‹ *pri-i̯ōs) «передній, перший; старший; значніший, важливіший», що за походженням є вищим ступенем до лат. ст. pri (пізнішого prae) «спереду, перед» (однієї з форм латинського префікса per-), спорідненого з гр. πρίν «раніш» і наявного також у лат. prīmus (‹ *pri-is-mo-s) «перший», найвищого ступеня до того самого pri;

р. прио́р, бр. прыёр, п. przeor, ч. převor, слц. prior, болг. при́ор, схв. при̏ор, слн. príor;