ОПУС — ЕТИМОЛОГІЯ
о́пус «твір; музичний твір»
запозичення з латинської мови;
лат. opus «праця; твір» споріднене з дінд. ápas- «праця», ā́pas- «праця, релігійний акт», двн. uoben (‹ *ōbjan) «розпочати роботу, практикувати», свн. üeben, нвн. üben «практикувати, робити вправи», двн. uoba «святкування», uobo «фермер», свн. uop «сільське господарство; ужиток; звичка», днн. ōbian «святкувати», гол. oefenen, дат. øve «робити вправи, практикувати», дангл. æfnan, efnan «виконувати»;
р. бр. болг. м. схв. о́пус, п. ч. слц. вл. opus, слн. ópus;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́пус | білоруська |
| о́пус | болгарська |
| opus | верхньолужицька |
| oefenen | голландська |
| æfnan | давньоанглійська |
| uoben «розпочати роботу, практикувати» (‹ *ōbjan) | давньоверхньонімецька |
| uoba «святкування» | давньоверхньонімецька |
| ápas- «праця» | давньоіндійська |
| ōbian «святкувати» | давньонижньонімецька |
| øve «робити вправи, практикувати» | датська |
| opus «праця; твір» | латинська |
| о́пус | македонська |
| üben «практикувати, робити вправи» | нововерхньонімецька |
| opus | польська |
| о́пус | російська |
| о́пус | сербохорватська |
| üeben | середньоверхньнімецька |
| uop «сільське господарство; ужиток; звичка» | середньоверхньнімецька |
| opus | словацька |
| ópus | словенська |
| opus | чеська |
| ā́pas- «праця, релігійний акт» | ? |
| uobo «фермер» | ? |
| efnan «виконувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України