ОПУК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
опу́к «особливий вид кримської білої солі»
неясне;
можливо, пов’язане з опу́ка «скеля»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опу́ка «скеля» | ? |
опу́ка «м’яч; [гра в м’яч Ж; випукла частина (у бочки); стебло злакових Л]» (заст.)
похідне утворення від *опукати «ставати опуклим, надуватися»;
р. [опу́ка] «м’яч», бр. апу́ка, [апо́ка] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опу́кий
«опуклий»
опу́клий
опукою
«дуже швидко, відразу»
(у значенні присл.)
опу́куватий
«трохи опуклий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апу́ка | білоруська |
| опу́ка «м’яч» | російська |
| апо́ка «тс.» | українська |
| *опукати «ставати опуклим, надуватися» | ? |
опо́ка «тверда, легка гірська порода, багата на кремнезем; рама для ливарних форм; форма для лиття металу Бі; [скеля Бі, Ж; фундамент будівлі Бі]»
останнім часом висунуто думку (Варбот 164–167) про зв’язок псл. opoka, як і (v)apьno «вапно», з іє. *ăp- «вода» як назви осадової породи, що виявляється в басейнах морів і озер (пор. каш.-словінц. [opoka] «болото, торфовище»);
припускається також зв’язок з бр. по́кацца «тріскатися, розколюватися» (Супрун Веснік БДУ, 1970/2, 83–84);
сумнівне припущення (Machek ESJČ 416) про первинність чеської форми з -u-;
чеська форма opuka розглядається як результат контамінації з коренем puk- «тріскатись», оскільки ця гірська порода крихка;
пов’язується з псл. *pekti, укр. пекти́ (Фасмер III 145; Skok II 628; Mikl. EW 235; Berneker IF 13, 214), при цьому семантика слова викликає сумніви (Преобр. I 653);
не зовсім ясне;
псл. opoka;
р. опо́ка «мергель, сіро-біла глина; форма для лиття металу», бр. апо́ка «тс.», др. опока «скеля, уламок скелі», п. opoka «скеля, камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент», ч. слц. opuka «вапняк», ч. ст. opoka «скеля», слн. opôka «вапняк, кам’янистий ґрунт», стсл. опока «скеля, уламок скелі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опокова́тий
опо́ковий
опо́куватий
«кам’яний, скелястий»
опо́чи́стий
«тс.»
опу́ка
«скеля; вапняк; річкова галька»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́кацца «тріскатися, розколюватися» | білоруська |
| апо́ка «тс.» | білоруська |
| опока «скеля, уламок скелі» | давньоруська |
| *ăp- «вода» | індоєвропейська |
| opoka «скеля, камінь, кам’янистий ґрунт; фундамент» | польська |
| opoka | праслов’янська |
| *pekti | праслов’янська |
| opoka | праслов’янська |
| опо́ка «мергель, сіро-біла глина; форма для лиття металу» | російська |
| opuka «вапняк» | словацька |
| opôka «вапняк, кам’янистий ґрунт» | словенська |
| опока «скеля, уламок скелі» | старослов’янська |
| пекти́ | українська |
| opuka «вапняк» | чеська |
| opoka «скеля» | чеська |
| -u- | ? |
| puk- «тріскатись» | ? |
| opoka «скеля» | ? |
пук «жмут; [пучка, кінець пальця Нед; стебло злакових, цибулі Л]»
псл. pǫkъ (*pouk-), очевидно, пов’язане з pǫkati (*poukati) «тріскатися»;
зіставляється також з перс. pang «гроно фініків» (Morgenstierne NTS 5, 56), з лат. pānus (‹*panknos) «нарив; жмут проса» (Persson Beitr. 245, 478; Walde–Hofm. II 248);
на думку деяких дослідників (Persson, там же; Petersson Glotta 8, 70), pǫkъ пов’язане з *pǫgy (пор. пу́говиця);
р. бр. пук «жмут, в’язка», др. пукъ, п. pęk «тс.», pąk «брунька», puklić «робити опуклим», ч. слц. puk «пагін, брунька», вл. pukawc «вид гвоздики з квіткою, що розтріскується», puk «тріщина», нл. puk «розсипання при розтріскуванні», pucka «брунька; плід терну, шипшини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пуклий
ви́пуклість
випукля́стий
випучи́стий
ви́пучний
опу́ка
«м’яч»
опу́клий
опу́клина
опу́куватий
пу́ка
«пучка»
пука́стий
пука́тий
пука́тина
«випуклість»
пукна́тий
«опуклий»
пукно́
«опуклість»
пукня́стий
«тс.»
пу́ком
«швидко, як камінь»
(про падіння)
пу́чка
пучкува́тий
пучо́к
«зв’язка; [букет]»
пу́шка
«пучка»
пушкова́ти
«шиттям заробляти на життя»
спучити
«збільшити обсяг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пук «жмут, в’язка» | білоруська |
| pukawc «вид гвоздики з квіткою, що розтріскується»«тріщина» | верхньолужицька |
| puk «вид гвоздики з квіткою, що розтріскується»«тріщина» | верхньолужицька |
| пукъ | давньоруська |
| pānus «нарив; жмут проса» (‹*panknos)(Persson Beitr. 245, 478; Walde--Hofm. II 248) | латинська |
| puk «розсипання при розтріскуванні»«брунька; плід терну, шипшини» | нижньолужицька |
| pucka «розсипання при розтріскуванні»«брунька; плід терну, шипшини» | нижньолужицька |
| pang «гроно фініків» | перська |
| pęk «тс.»«брунька»«робити опуклим» | польська |
| pąk «тс.»«брунька»«робити опуклим» | польська |
| puklić «тс.»«брунька»«робити опуклим» | польська |
| pǫkъ (*pouk-) | праслов’янська |
| pǫkati | праслов’янська |
| pǫkati | праслов’янська |
| *pǫgy (пор. пу́говиця) | праслов’янська |
| пук «жмут, в’язка» | російська |
| puk «пагін, брунька» | словацька |
| puk «пагін, брунька» | чеська |
упу́ка «вдавлення»
префіксальне утворення, паралельне до [опу́ка] «м’яч; випукла частина чого-небудь», але з протилежним значенням;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опу́ка «м’яч; випукла частина чого-небудь» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України