ОПРІЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
о́прі́ч «крім; окремо, осторонь»
переконливої етимології не має;
р. опри́чь пов’язувалося з прок, про́чий (Преобр. I 654), з лат. prīvus (‹*prei-vos) «сам по собі, одинокий, особливий» (Фасмер III 146), з опри́шок «розбійник» (ЭСБМ 1, 134–135);
р. [опри́чь] «крім», [опричи́, опрочи́, опро́чь], бр. апрача́ «тс.», апро́ч «окремо», [апрыч] «крім», [апрі́ч] «крім, окремо», др. опрочь, опроче «крім, окремо», п. oprócz «крім», prócz «тс.», ст. oprócz «без; крім», ч. pryč «геть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опрі́че
опрі́чний
«окремий, особливий»
опрічник
«чоловічий індивідуум»
опрічниця
«жіночий індивідуум»
опро́ч
опро́че
«тс.»
опро́чий
«інший»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апрача́ «тс.» | білоруська |
| опрочь | давньоруська |
| prīvus «сам по собі, одинокий, особливий» (‹*prei-vos)(Фасмер III 146) | латинська |
| oprócz «крім»«тс.» | польська |
| prócz «крім»«тс.» | польська |
| опри́чь пов'язувалося з прок | російська |
| опри́чь «крім» | російська |
| опричи́ | українська |
| опрочи́ | українська |
| опро́чь | українська |
| апро́ч «окремо» | українська |
| апрыч «крім» | українська |
| апрі́ч «крім, окремо» | українська |
| опроче «крім, окремо» | українська |
| pryč «геть» | чеська |
| про́чий | ? |
| опри́шок «розбійник» | ? |
| oprócz «без; крім» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України