ОПЛІН — ЕТИМОЛОГІЯ
оплі́н «дерев’яна подушка на осі воза; перекладина в санях для з’єднання полозів Г; подушка на дивані, лаві Ж, Пі»
псл. oplenъ;
зіставляється з гр. πλήμνη «частина воза» (Machek ESJČ 416);
реконструюється також псл. *opelnъ, яке виводиться з іє. *(s)p(h)el-, наявного також в укр. полі́но, поли́ця, па́лиця та ін. (Persson Beitr. 174; Skok II 561; Schuster-Šewc 1656–1657);
запозиченнями зі слов’янських мов є уг. eplény, рум. opleán;
р. [опле́нь] «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней», бр. [апле́нь] «частина воза», [опленка, оплін, плень, воплень], ч. oplín «тс.», слц. oplen «частина воза (і вагона)», болг. [опле́н] «частина воза», схв. о̀плен, о̀пљен, слн. oplèn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опле́н
«частина саней»
о́плен
«дерев’яна підкладка на осі воза»
опле́на
«подушка на осі воза»
опле́ни
опле́ні
«дерев’яні подушки між ящиком і віссю воза До; два бруски поперек саней, що скріплюють полозки»
оплі́нь
«частина воза; частина саней»
оплончаки́
«полозки саней з перекладками»
опля́ни
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апле́нь «частина воза» | білоруська |
| опле́н «частина воза» | болгарська |
| πλήμνη «частина воза» | грецька |
| *(s)p(h)el- | індоєвропейська |
| oplenъ | праслов’янська |
| *opelnъ | праслов’янська |
| опле́нь «верхня перекладина, що з’єднує полозки саней» | російська |
| opleán | румунська |
| о̀плен | сербохорватська |
| oplen «частина воза (і вагона)» | словацька |
| oplèn «тс.» | словенська |
| eplény | угорська |
| полі́но | українська |
| опленка | українська |
| оплін | українська |
| плень | українська |
| воплень | українська |
| о̀пљен | українська |
| oplín «тс.» | чеська |
| поли́ця | ? |
| па́лиця | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України