ОПИР — ЕТИМОЛОГІЯ

о́пар «нічний метелик, Phalaena» (ент.)

[опири́чка] «тс.; совка, Noctua L.» Ж, [во́пар] «(вид мурашки) Муrmica flava» ВеНЗн, ВеБ, [пи́риця] «метелик»;
пов’язане з упи́р «вампір», [опи́р] «упир, привид, кровопивця», [опири́ця] «привид»;
назви зумовлені народними уявленнями про зв’язок нічних метеликів з душами померлих, духами;
пор. інші назви нічного метелика: [смерть, смертка, смертний мотиль];
форми з початковим опар- відбивають вторинний зв’язок з па́рити, опа́рити (вважається, що коли метелик сяде на обличчя, то опарить: «опарила опариця»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

опарелиця
опариця
опери́ця
опири́ця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
упи́р «вампір» ?
опи́р «упир, привид, кровопивця» ?
опири́ця «привид» ?
інші ?
опар- ?
па́рити ?
опа́рити (вважається, що коли метелик сяде на обличчя, то опарить: «опарила опариця») ?

упи́р «вампір, за народним повір’ям, перевертень, мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей»

недостатньо переконливою є також гіпотеза про запозичення з тюркських мов – тат. башк. убыр «ненажера, відьма, злий дух» (Дмитриев ЛС III 33), тат. ubyr «міфологічна істота» (Радлов I 1782–1783), що пов’язувалося з upmak «ковтати» (Горяев 388; Преобр. I 64; Младенов 57; Mikl. TEl II 181, EW 374–375, проти Корш AfSlPh 9, 676–677);
реконструювалося також псл. *vъ-pěrъ як віддієслівне утворення від v-peřiti ‹ vrěpiti se «вчепитися», пов’язаного з ч. řеpík «реп’ях», слц. repit’ sa «чіплятися», оскільки упир вчіпляється, вгризається в жертву (Machek ESJČ 669; Holub–Lyer 497–498);
зіставлялося з р. пари́ть (Vaillant Slawia 10, 673–679), схв. пи́рати «дути» (Moszyński RО 12, 81), з ав. vyāmbura- «ворожий воді», дінд. ámby «вода» (Корш AfSlPh 9, 676–677);
висловлювалося також припущення про зв’язок кореня pyr- з *per- «літати», який вбачали в р. нетопырь «кажан», п. nietopyrz, nietopierz, схв. pirac «тс.» (Ильинский РФВ 65, 226; Brückner 594);
точним відповідником псл. *ǫpyrь є гр. ἄπυρος «неспалений» (Лукінова Сл. мовозн. 96–103);
похований без цього обряду мрець нібито обертався на упиря;
слово відбиває давню віру в очисну дію вогню і походить з часів, коли у слов’ян-язичників був обов’язковим обряд кремації;
утворене із заперечного префікса ǫ- і кореня pyr- «вогонь, жар; парити», що зберігся в укр. [пири́ти] «червоніти (від гніву)» Нед, р. [пы́рей] «припічок; загнітка» (Даль), п. perz (‹ pyr-) «жевріюче вугілля», [perzyć się] «червоніти (про небо)», ч. pýř «жар, розпечений попіл», póřiti se «червоніти», слц. pyrit’ sa «тс.», pyrenica «спалена солома», вл. pyrić «топити», нл. pyriś «тс.», схв. упи́рити «роздмухувати (вогонь)», слн. [zapíriti se] «почервоніти»;
псл. *ǫpyrь з первісним значенням «неспалений»;
р. упы́рь, бр. [у́пир, ву́пар], др. Упирь (ім’я), п. upiór, [wypiór], ст. upierz, ч. слц. upír, болг. [въпи́ръ, вепи́р], схв. ст. upir;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опи́р
опири́ця «чарівниця»
опири́ще
опи́рь «тс.»
упе́р
упири́ця
упи́рь
упиря́га
упиря́ка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vyāmbura- «ворожий воді» авестійська
убыр «ненажера, відьма, злий дух» башкирська
у́пир білоруська
ву́пар білоруська
въпи́ръ болгарська
вепи́р болгарська
pyrić «топити» верхньолужицька
ἄπυρος «неспалений» грецька
ámby «вода» давньоіндійська
Упирь (ім’я) давньоруська
pyriś «тс.» нижньолужицька
nietopyrz польська
nietopierz польська
perz «жевріюче вугілля» (‹ pyr-) польська
perzyć się «червоніти (про небо)» польська
upiór польська
wypiór польська
upierz (ст.) польська
*vъ-pěrъ «вчепитися» праслов’янська
*ǫpyrь праслов’янська
*ǫpyrь «неспалений» праслов’янська
пари́ть російська
нетопырь «кажан» російська
пы́рей «припічок; загнітка» російська
упы́рь російська
пи́рати «дути» сербохорватська
pirac «тс.» сербохорватська
упи́рити «роздмухувати (вогонь)» сербохорватська
upir (ст.) сербохорватська
repit' sa «чіплятися» словацька
pyrit' sa «тс.» словацька
pyrenica «спалена солома» словацька
upír словацька
zapíriti se «почервоніти» словенська
убыр «ненажера, відьма, злий дух» татарська
ubyr «міфологічна істота» татарська
upmak «ковтати» татарська
пири́ти «червоніти (від гніву)» українська
řеpík «реп’ях» чеська
pýř «жар, розпечений попіл» чеська
perzyć se «червоніти» чеська
upír чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України