ОПАЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
опа́л «прозорий камінь різного забарвлення» (мін.)(деякі різновиди його вважаються коштовними)
запозичення із західно-європейських мов;
нім. Opál, фр. opale походять від лат. opalus, яке через гр. ὀπάλλιος зводиться до дінд. úpalaḥ (ч. р.) «камінь», úpalā (ж. р.) «верхній камінь у млині», що може бути фонетичним варіантом úparaḥ «нижчий, пізніший», пов’язаного з úpa «біля, під, на»;
р. болг. опа́л, бр. апа́л, п. opal, opał, ч. слц. opál, вл. opal, м. опал, схв. о̀па̄л;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опале́вий
опа́ловий
опа́ль
«тс.»
опа́льовий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апа́л | білоруська |
| опа́л | болгарська |
| opal | верхньолужицька |
| ὀπάλλιος | грецька |
| úpalaḥ «камінь» (ч. р.) | давньоіндійська |
| opalus | латинська |
| опал | македонська |
| Opál | німецька |
| opal | польська |
| opał | польська |
| опа́л | російська |
| л | сербохорватська |
| opál | словацька |
| opale | французька |
| opál | чеська |
| úparaḥ «нижчий, пізніший» | ? |
| úpa «біля, під, на» | ? |
опа́ла́ «немилість, неласка СУМ; [гнів] Ба»
запозичення з російської мови;
р. опа́ла (іст.) «царський гнів, немилість», як і др. опалъка «гнів», укр. о́пал «запал, збудження», пов’язане з пали́ть «палити»;
бр. апа́ла «опала», п. opała «неласка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опа́льний
опа́льник
«той, що зазнав опали»
опа́льно
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апа́ла «опала» | білоруська |
| опалъка «гнів» | давньоруська |
| opała «неласка» | польська |
| опа́ла «царський гнів, немилість» (іст.) | російська |
| о́пал «запал, збудження» | українська |
| пали́ть «палити» | ? |
запа́ла «ганьба, безчестя»
очевидно, префіксальне утворення від основи дієслова пали́ти (паленіти), паралельне до р. опа́ла «немилість»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опа́ла «немилість» | російська |
| пали́ти (паленіти) | ? |
опа́лкі «дрібні обрізки, що залишаються після розпилювання дерева»
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів опи́лки і па́лка або опи́лки й о́пал, па́ливо, пали́ти;
може бути також похідним від дієслова па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опи́лки | ? |
| па́лка | ? |
| опи́лки | ? |
| о́пал | ? |
| па́ливо | ? |
| пали́ти | ? |
| па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні). | ? |
пали́ти «знищувати вогнем; обдавати жаром; пекти»
псл. paliti, пов’язане чергуванням голосних з polěti «горіти, палати», *polmen- «полум’я»;
споріднене з прус. pellane «попіл», лит. pelenaĩ, лтс. pelni «тс.»;
іє. *pol-, *plē-, *plō˘- «палити»;
далі зіставляється (Иллич-Свитыч Этимология 1965, 337) з урал. *pal*a- «горіти», драв. *paḷʌ - «блискати»;
р. пали́ть, бр. палі́ць, др. палити, п. вл. palić, ч. páliti, слц. pálit’, нл. paliś, болг. па́ля, м. пали, схв. па́лити, слн. pálítі, стсл. палити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пал
«випалювання; одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп»
ви́палина
«випалене місце»
випа́лювальний
випа́лювач
«той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання»
ві́дпал
«термічна обробка металів»
відпа́лка
«тс.»
відпа́льник
«робітник, що здійснює відпалювання»
запа́л
«пристрій для запалювання вибухової речовини; пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.) хвороба свійських тварин, здебільшого коней»
за́пал
«велике внутрішнє збудження, порив або піднесення»
запа́лення
запа́ли́стий
«запальний»
запа́лка
«сірник»
(заст.)
запа́лько
«гаряча голова»
запа́льни́й
запа́льник
«робітник, який підпалює запали; пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини»
запальни́чка
запа́льок
«тс.»
запальо́ний
«тс.»
запа́льчастий
«запальний, гарячий»
запальчи́вий
запа́лювальний
зу́палу
«раптом, несподівано»
наро́зпальці
«спересердя»
недо́па́л
«що-небудь не до кінця випалене, спалене»
недо́палок
«недокурок; недопалена частина»
неопали́мий
«який горить і не згоряє»
неспале́нний
о́пал
«опалення, паливо»
опа́ла
«немилість, неласка; [вогонь Ж]»
опале́нець
«відчайдушний хлопець, вітрогон»
опа́ленина
«загар»
опале́нник
«порушник спокою, підбурювач»
опа́лення
опа́листий
«запальний»
опалінки
«обпалені дерева»
опа́лість
«вогонь»
опа́лювальний
опа́лювати
опа́лювач
опалю́х
«обгоріле дерево в лісі, обгорілий пень»
опалю́ша
«тс.»
опа́лянок
«паляниця»
опаля́тися
«опалюватися; [загоряти]»
пал
«дуже сильне тепло»
пала́йка
«вогнище, багаття»
палала́й
«велике вогнище, пожежа»
пала́ти
«горіти»
па́ле́ний
палени́на
«випалене місце в степу, в лісі; топка»
палени́ця
«випалене місце; печений прісний коржик»
палені́ти
«яскраво горіти, палати; [дозрівати, червоніти (?) О]»
па́ле́нка
«горілка; обпалена цегла Л»
па́ливний
паливни́чий
«кочегар»
па́ливо
пали́льний
«який служить для опалення, освітлення, обігрівання або обпалювання»
пали́льник
«той, хто займається паленням, обпалюванням»
пали́льня
(текст.)
па́линка
«обпалена цегла Л»
палі́й
палі́йка
«та, що зробила підпал; [запалювальна машина Нед]»
палі́йство
палі́ти
«червоніти, рум’яніти»
палки́й
палови́ско
паль
«тс.»
пальба́
«стрілянина з вогнепальної зброї»
пальки́й
«палкий»
пальне́
«паливо (для двигунів)»
пальни́й
пальни́к
«прилад для спалювання горючої рідини або газу»
пальну́ти
«вистрелити з вогнепальної зброї»
пальови́на
пальови́ско
«паливо»
пальо́вище
«тс.»
палю́вка
«обпалена цегла»
палюнка
«горілка»
палюх
«старі посохлі коноплі»
па́лю́х
«жмут клоччя, який спалюють при ворожінні; багаття, яке розпалюють перед світанком на Новий рік»
палю́чий
палю́чка
«гарячка»
палю́шка
«пампушка»
па́ля
«жар, полум’я»
па́ля́нка
«тс.»
па́ля́нка
«горілка; коржик з вівсяного борошна»
паля́р
«палій»
па́ля́тина
«щось спалене, зі специфічним запахом паленого»
палятко
«маленька паляниця»
пере́па́л
перепа́лка
«перестрілка; суперечка; сварка»
підпа́л
«підпалювання; матеріал для розпалювання (в печі)»
підпале́нник
«підпалювач»
підпа́лина
«пляма іншого кольору на шерсті тварини або на хутрі»
підпалистий
«палевий»
підпа́лля
«тонкі тріски для розпалювання»
пі́дпа́лок
«вид плоского хліба; матеріал для розпалювання»
підпа́льник
«розпал; запальничка»
підпа́лювач
«палій»
підпаля́ч
«тс.»
подпа́лек
подпа́лок
«коржик з хлібного тіста»
подпа́льник
по́пал
«почервоніння хмар»
попалень
«випалене місце в лісі»
попали́ще
попели́ще
«тс.»
пропа́лений
пропа́люватися
«половіти, дозрівати»
пудпа́лок
«тс.»
ро́зпа́л
розпалені́лий
ро́зпа́лка
«дрібні дрова, тріски для розпалювання»
ро́зпалок
«розпал»
розпа́льни́й
«розпалювальний»
розпа́лювальний
розпа́лювач
спа́лах
спалахну́ти
спалени́на
«пригоріла страва на кухні»
спалени́ще
«випалене місце»
спалені́лий
спалені́ти
спале́нний
спали́мий
спали́ще
«тс.»
спалінни́к
«підпалювач»
спаль
«випалене місце в лісі»
спаля́чка
«обпалене бадилля»
упала́ти
«дуже горіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́ць | білоруська |
| па́ля | болгарська |
| palić | верхньолужицька |
| палити | давньоруська |
| *paḷʌ - «блискати» | дравідійські |
| *pol- | індоєвропейська |
| *plē- | індоєвропейська |
| *plō˘- «палити» | індоєвропейська |
| pelni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ | литовська |
| пали | македонська |
| paliś | нижньолужицька |
| palić | польська |
| paliti | праслов’янська |
| polěti «горіти, палати» | праслов’янська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| pellane «попіл» | прусська |
| пали́ть | російська |
| па́лити | сербохорватська |
| pálit' | словацька |
| pálítі | словенська |
| палити | старослов’янська |
| *palˊa- «горіти» | уральські |
| páliti | чеська |
па́сти «упасти, звалитися»
псл. pasti (‹ *padti), padati;
споріднене з дінд. padyate «падає, іде», ав. раіδуеіtі «спускається, лягає», дангл. fetan «падати», двн. gifeӡӡan «тс.», лат. pessum «додолу, вниз», далі також з псл. podъ «дно, підвалина, під», дінд. рāt «нога», гр. πούς, ποδός, лат. рēs, реdis, гот. fōtus «тс.»;
р. пасть, па́дать, бр. па́сці, па́даць, др. пасти, падати, п. paść, padać, ч. padat, ст. pasti, слц. padat’, вл. padać, нл. padaś, болг. па́дам, па́дна, м. падне, схв. па̏сти, па̏дати, слн. pásti, pádati, стсл. пасти, падати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пад
випадко́вий
випа́дком
ви́па́док
ви́пасти
«трапитися»
відпа́д
відпа́дки
«відходи»
впад
«падіння; водоспад Ж; занепад Пі»
впа́дина
«западина»
впа́дниця
«грузило, лот»
допа́сти
«добратися; схопити»
допа́стися
«з жадністю взятися за щось; накинутися»
за-пропа́ле
«даремно»
зане́пад
занепа́дник
занепа́дництво
занепа́док
«занепад»
(заст.)
занепа́лий
занепа́сти
за́пад
«верша»
за́падень
«заглибина»
запа́дець
«людина із заходу»
запа́дина
запа́дистий
«який трохи западає»
западни́й
«розташований у западині»
запа́дний
«сніжний»
за́падниця
«западня, пастка»
западня́
«пастка; [западина]»
западове́ць
«західний вітер»
западо́к
«западня»
запа́док
«занепад; руїни; заднє стегно у тварини»
за́падь
«глибокий сніг»
западя́
«баюра, калюжа»
запа́лий
запа́стися
«опуститися, провалитися, зникнути»
запопада́ти
«сумлінно ставитися, докладати багато зусиль»
запопа́дливий
запопа́дний
запопа́сти
«дістати, роздобути, натрапити, захопити; домогтися»
запропа́лий
«даремний»
запропа́сти
«пропасти»
запропасти́ти
на́пад
на́падень
«ятір на обручі»
на́падка
«напад Ж; рибальський сак»
напа́дки
напа́дкуватий
«напасливий»
напа́дний
«тс.»
напа́дник
напа́док
«напад; переслідування»
на́падь
«напасть»
напа́сливий
на́пасни́й
«причіпливий, нав’язливий»
напа́сник
напа́сти
напастува́ти
«нападати»
на́па́сть
напропади́ме
«на погибель»
напропа́ле
невпопа́д
о́пад
«опале листя; [напад Ж; крижані бурульки або роса на деревах]»
о́пади
опа́дистий
«спадистий»
о́падка
«западина»
опадо́нько
«нещасна доля»
опа́дчина
«відходи»
о́падь
«глибокий сніг»
опа́лий
опасть
«сніг, іній на деревах»
о́пат
«снiг на деревах; несподіваний сніг; сніжна зима»
пад
«низьке місце, западина; [падіння; каскад; тераса Нед]»
па́давка
«епілепсія»
па́дали́ця
па́далишній
па́далка
пада́лник
па́дало
«парашут»
па́даль
пада́льниця
«падальна муха»
пада́люхи
«падалиця»
па́дати
па́датися
«упадати (перед кимсь)»
па́дачка
«тс.»
па́девий
«який бджоли виробляють з паді»
(мед)
па́деж
«занепад; падіж»
па́дина
«невелика долина»
пади́чій
«водоспад»
па́ді́ж
падки́й
«охочий»
падкови́тий
«старанний»
падле́чина
«тс.»
па́дли́на
«падаль»
падли́чина
«повалений вітром ліс»
па́дло́
«тс.; негідна людина»
падлю́ка
падлю́чий
падлю́чити
па́док
«випадок Нед; отвір у жорнах, крізь який сиплеться борошно О»
паду́ча
«епілепсія»
падь
«глибока долина, яр; солодка липка рідина на листі»
падьма́
(у виразі п. упа́сти «зовсім завалитись»)
пере́пад
перепа́дистий
«непостійний»
перепа́стися
«виснажитися»
піднепа́лий
піднепа́сти
«підупасти, ослабнути»
підпа́дистий
«з низьким підйомом»
(про чобіт)
підпа́сти
«бути схожим»
підупа́д
підупа́лий
підупа́сти
попа́датися
«потріскатися»
(про шкіру)
попа́дливий
«запопадливий, схильний»
попа́сти
«влучити; потрапити»
попа́стися
приопа́сти
«підупасти Нед; вибитися із сил Ме; збідніти Дз»
припа́дистий
«крутий Нед; пологий; низький у підйомі»
припадко́вий
«випадковий»
припа́дком
«випадково»
припа́дливий
«низинний»
припа́днистий
«дощовитий»
припа́док
«приступ (хвороби); [випадок]»
при́падь
«низинне місце; частина рибальської вершки»
припа́сти
«дістатися»
приупа́док
«занепад»
приупа́сти
«підупасти»
про́па́д
«погибель; падіння»
пропа́дистий
«крутий, бездонний»
пропа́дний
«пропащий»
пропа́док
«втрата»
про́падом
(у виразі пропасти п.)
пропаду́щий
«минущий»
про́падь
«пошесть»
пропа́жа
пропа́жений
«пропащий»
пропа́лий
пропасна́
«прірва»
пропа́сний
«згубний Нед; пов’язаний з пропасницею, з прірвою»
пропа́сник
«чорт ВеУг; параліч О»
пропа́сниця
пропа́сти
пропа́стливий
«крутий, з прірвами»
про́пасть
«погибель; прірва»
пропа́щий
ро́зпад
розпа́дина
«ущелина»
розпа́дно
«пристрасно»
розпа́док
розпа́лина
«тс.»
розпопа́дний
«запопадний»
спад
спадатися
«траплятися»
спа́день
«захід»
(заст.)
спа́дина
«спадиста поверхня; [водоспад Нед]»
спа́дистий
«похилий; [крутий Нед]»
спа́дки
«спадщина»
спадкі́вщина
спадко́вий
спадни́й
спа́док
«тс.»
спа́дщина
спадь
«падь на листях Нед; частина рибальської вершки»
спа́дя
«велика злива; спад»
спа́сти
«припасти, дістатися»
упад
«падіння; [нещастя]»
упада́ти
«занепадати; турбуватися, піклуватися; домагатися прихильності»
упада́тися
«доводитися, траплятися»
упа́дливий
«запопадливий»
упа́дний
(у виразі упадна година «остання година»)
упа́дник
«запобігливий чоловік»
упа́док
«падіж»
упа́донько
«горе, нещастя»
упадь
«тс.»
упа́лий
упа́ль
«опале збіжжя; гнила солома»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раіδуеіtі «спускається, лягає» | авестійська |
| па́сці | білоруська |
| па́даць | білоруська |
| па́дам | болгарська |
| па́дна | болгарська |
| padać | верхньолужицька |
| fōtus «тс.» | готська |
| πούς | грецька |
| ποδός | грецька |
| fetan «падати» | давньоанглійська |
| gifeӡӡan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| padyate «падає, іде» | давньоіндійська |
| рāt «нога» | давньоіндійська |
| пасти | давньоруська |
| падати | давньоруська |
| pessum «додолу, вниз» | латинська |
| рēs | латинська |
| падне | македонська |
| padaś | нижньолужицька |
| paść | польська |
| padać | польська |
| pasti (‹ *padti) | праслов’янська |
| padati | праслов’янська |
| podъ «дно, підвалина, під» | праслов’янська |
| пасть | російська |
| па́дать | російська |
| па̏сти | сербохорватська |
| па̏дати | сербохорватська |
| padat' | словацька |
| pásti | словенська |
| pádati | словенська |
| пасти | старослов’янська |
| падати | старослов’янська |
| padat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України