ОПАК — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. opakъ «зворотний», opako «назад; навпаки; у зворотному напрямі»;

споріднене з дінд. ápākaḥ «збоку; який знаходиться позаду», ápāñc- «повернутий назад», лат. opācus «тінистий» (‹*«протипоставлений»), лит. apačià «низ», лтс. apakša «тс.», дісл. ǫfugr «повернутий в інший бік; зворотний; ворожий», двн. abuh «тс.», вірм. haka- «проти-», які зводяться до іє. *apo- «геть»;

р. [о́пак] «назад; задом; ниць; навиворіт; навпаки», [о́пако́] «тс.; невміло; невчасно; без толку; ніяково, совісно; небезпечно», др. опако «назад, навпаки», опакы «тс.», п. ч. слц. opak «назад, навиворіт», вл. нл. wopak «неправильно, навпаки», болг. о́пак «назад, навпаки», м. опако «навиворіт, навпаки», схв. о̏пако «навпаки, назад», слн. [na ôpak(o)] «навпаки», стсл. опакы «навпаки; назад; інакше»;

фр. opaque «непрозорий» походить від лат. opācus «темний, непрозорий» (‹ «відвернений від сонця»), спорідненого з псл. opakъ «назад, навпаки», укр. [опа́к] «тс.»;

очевидно, запозичення з французької мови;

р. опа́к «тс.; вид скельної породи», бр. апа́к «опак», ч. opakní (техн.) «непрозорий» (папір, скло та ін.);

утворення з прийменника въз і прислівникової основи пак- «назад», що є, очевидно, варіантом основи опак«тс.»;

можливо, в українську мову запозичене з польської;

р. [вспак] «навиворіт», п. wspak «назад»;

результат злиття прийменника на з прислівником [зіпа́к] (‹[зопа́к]) «навпаки», пов’язаним з [о́па́к] «назад, навпаки» (див.);

запозичення з польської мови;

п. paczyć się «жолобитися, викривлятися» походить від paczyć «жолобити, викривляти», що, як і ч. páčiti «вивертати, перевертати», вл. páčić «перекидати; піднімати (ломом)», нл. pacyś «тс.», схв. па́чити «шкодити, перешкоджати», зводиться до псл. *opаčiti (де згодом о стало сприйматися як префікс), утвореного від opakъ «зворотний», до якого зводиться й укр. о́па́к;