ОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ом «одиниця виміру електричного опору»
інтернаціональний термін (нім. Ohm, фр. англ. ohm), утворений від прізвища німецького фізика Г. С. Ома (G. S. Ohm, 1787–1854);
р. бр. болг. м. ом, п. om, ohm, ч. слц. ohm, схв. о̑м, слн. óhm;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ом | білоруська |
| ом | болгарська |
| ом | македонська |
| om | польська |
| ohm | польська |
| ом | російська |
| м | сербохорватська |
| ohm | словацька |
| óhm | словенська |
| ohm | чеська |
| Ома | ? |
| Ома | ? |
ге́псом «усе разом, цілком»
звукова форма га́псом, можливо, зумовлена впливом нвн. Haps (у виразі mit einem Haps verschlingen «зразу проковтнути»), що походить від вигуку happs «гам» (Kluge–Mitzka 289);
в українській мові додано прислівникове закінчення -ом, як у цілко́м, разом і под;
тур. hepsi «все, всі», hepten «повністю, цілком» пов’язані з тур. hep «усе, весь, усі»;
запозичення з турецької мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́псом
ге́птом
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Haps (у виразі mit einem Haps verschlingen «зразу проковтнути») | нововерхньонімецька |
| hepsi «все, всі» | турецька |
| hep «усе, весь, усі» | турецька |
| цілко́м | українська |
| га́псом | ? |
| happs «гам» | ? |
| ом | ? |
| разом | ? |
| hepten «повністю, цілком» | ? |
о́мул «дурень»
молд. ом (членна форма о́мул) «людина», як і рум. om (ómul) «тс.», походить від лат. homo «тс.», пов’язаного з humus «земля»;
очевидно, семантично видозмінене запозичення з молдавської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| homo «тс.» | латинська |
| ом «людина» (членна форма о́мул) | молдавська |
| om «тс.» (ómul) | румунська |
| humus «земля» | ? |
о́мах «початки кукурудзи із зерном»
неясне;
маха́ти «робити помахи чимось у повітрі; іти, їхати, бігти»
зіставлялося з лит. mosúoti «махати», mostagúoti «розмахувати руками», mósterėti «махнути»;
розглядається як поширення суфіксом -x- ( ‹-s-) кореня ma-, наявного в majati «маяти», maniti «манити» припускається, що x виникло з s за аналогією до випадків з x‹s після i, u;
псл. maxati (rnaxajǫ, mašǫ) «махати»;
р. маха́ть, бр. маха́ць, др. махати, п. вл. machać, ч. máchati, слц. máchat’, нл. machas, полаб. smáchne, болг. ма́хам, схв. мáхати, слн. máháti, цсл. махати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мах
ви́махати
«вирости великим»
відмахну́тися
вмах
«вмить»
за́мах
замахни́й
«замашний»
замахови́й
«маховий»
зама́шистий
зама́шка
зама́шни́й
замашня́ка
«сильний чоловік»
змах
зма́ху
«відразу»
мах
(виг.)
мах
«помах»
ма́ха
«колода у валу вітряка»
маха́йлик
«чарка»
маха́льний
маха́льник
«той, хто подає сигнали маханням»
махну́ти
«зробити помах; побігти; [украсти МСБГ]»
махови́й
махови́к
«маятник»
ма́хо́м
«дуже швидко, вмить»
махорну́ти
«сильно махнути; помчатися»
махо́та
«коливання»
маши́ти
«махати»
навви́машки
наві́дмах
наві́дмаш
нао́дмаш
обма́х
«обхват»
обма́хало
«опахало від мух»
о́мах
«спалах, язик вогню»
перемахну́ти
«перестрибнути, перебігти»
підмахну́ти
«підписати»
по́мах
про́мах
промахну́тися
про́ма́шка
ро́змах
розма́шистий
розмашни́й
ума́х
«вмить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маха́ць | білоруська |
| ма́хам | болгарська |
| machać | верхньолужицька |
| махати | давньоруська |
| mosúoti «махати» | литовська |
| machas | нижньолужицька |
| smáchne | полабська |
| machać | польська |
| maxati «махати» (rnaxajǫ, mašǫ) | праслов’янська |
| маха́ть | російська |
| мáхати | сербохорватська |
| máchat' | словацька |
| máháti | словенська |
| махати | церковнослов’янська |
| máchati | чеська |
| mostagúoti «розмахувати руками» | ? |
| mósterėti «махнути» | ? |
| -x- ( ‹-s-) | ? |
| majati «маяти» | ? |
| maniti «манити» | ? |
| u | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України