ОЛЕНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
Оле́на (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. ‘Ελένη етимологічно неясне;
пов’язується з ἐλένη «факел з тростини», ἐλάνη «тс.», виводиться також від *Ϝενένα (›*Ϝελένα) як гіпотетичної форми, спорідненої з лат. Venus «Венера»;
р. болг. Еле́на, бр. Але́на, Алёна, Яле́на, др. Елена, Олена, п. ч. Helena, слц. Helena, Elena, вл. Lejna, м. Елена, Лена, схв. Елена, Helena, слн. Helena, Jelena, цсл. Єлєна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ªля
Èля
Елена
(1401)
Єлє́на
(1627)
Ле́на
Льо́ля
Ля́ля
Олена
(1466)
Оле́нка
Оле́ся
Олька
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Але́на | білоруська |
Еле́на | болгарська |
Lejna | верхньолужицька |
'Ελένη | грецька |
Елена | давньоруська |
Venus «Венера» | латинська |
Елена | македонська |
Helena | польська |
Еле́на | російська |
Елена | сербохорватська |
Helena | словацька |
Helena | словенська |
Алёна | українська |
Яле́на | українська |
Олена | українська |
Лена | українська |
Єлєна | церковнослов’янська |
Helena | чеська |
ἐλένη «факел з тростини» | ? |
ἐλάνη «тс.» | ? |
*Ϝενένα (›*Ϝελένα) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України