ОЗИМКА — ЕТИМОЛОГІЯ
зима́
псл. zima;
споріднене з лит. žiema «зима», лтс. ziema, прус. zemo «тс.», дат. gimmer «ягня», норв. gimber, дісл. gymbr «тс.», лат. hiems «зима», гр. χεĩμα, вірм. jmeṙn (jimeṙn), дкімр. gaem, хет. gimmanza «тс.», ав. zyå, род. в. zimō «мороз, зима», zayan «зима», дінд. hemantáḥ «тс.», himáḥ «зима, холод», hḗman «взимку», haimaná- «зимовий»;
іє. *ĝhei-m-na, *ĝhiem-na, *ĝhim- «зима, зимовий час», можливо, пов’язане з *ĝhei- «лити» (про дощ);
р. др. зима́, бр. зіма́, п. ч. слц. zima, вл. нл. zyma, полаб. zaímă, болг. м. схв. зи́ма, слн. zíma, стсл. зима;
Фонетичні та словотвірні варіанти
взи́мку
ві́дзимки
«початок ранньої весни»
за́зимки
«перші осінні морози»
зазимча́к
«тс.»
за́зімки
« холодна погода напровесні»
зазі́мкуватий
зима́рка
«зимова хата на полонині; чорна хата»
зиміве́льний
зимі́вка
«пізня диня; огірок, Cucumis melo variet. Mak; зимова хата Ж; зимівля Ж»
зимі́вля
зимівни́к
(приміщення)
зимі́вник
«зимувальник»
зи́мка
«озима пшениця»
зи́мки
«сніги»
зи́мний
зи́мник
«дорога на болоті, якою їздять тільки взимку»
зимни́ти
«лихоманити, трясти»
зимни́ця
зи́мній
зимо́ви́й
зимови́к
«зимувальник; [(бот.) дикий шафран, пізньоцвіт осінній, Colchicum autumnale L. Г, Mak; веснівка дволиста, Majanthemum bifolium L. Mak]»
зимо́висько
«зимовий табір, зимова квартира»
зимовник
«пізньоцвіт осінній, Colchicum autumnale L.»
(бот.)
зимо́вок
«зимівля»
зимо́ха
«гарячка, пропасниця, лихоманка»
зимо́ю
зимува́льний
зимува́ти
зиму́шка
«сорт яблуні»
зиму́шний
«зимовий»
зіма́
«зима; лихоманка; [(бот.) пізньоцвіт осінній]»
зімина́
«озимина»
зімі́вля
зімни́й зімо́вний
«тс.»
зімни́к
«айстра, Aster annuus L.; садова айстра китайська, Callistephus chinense Ness. Mak; зимове поселення»
(бот.)
зімникува́тий
зімни́ця
«пізня диня, фрукт; пропасниця»
зімничува́тий
«той, що визріває пізньої осені»
зїмність
«холоднеча»
зімняк
«зимова дорога»
зімови́к
«погріб для бджіл; зимове поселення»
зімо́вище
зімо́вля
«зимування»
зімо́вник
«зимове житло запорожців поза Січчю»
зімовча́к
«козак, що жив у зімовнику»
зі́мський
«зимовий»
зіму́ха
«цибуля, що зимує в землі й ранньою весною проростає»
нази́мина
«озимина»
назимкова́тиця
«корова, що дає молоко з назимком»
нази́мний
нази́мок
«теля, що перезимувало одну зиму»
нази́мча
«однорічне теля»
назімкова́тиця
назімкува́тиця
«тс.»
назі́мний
«озимий»
на́зімок
«тс.»
недо́зимки
«кінець зими й початок весни»
одзи́мок
«затяжне танення снігів навесні, при холодному вітрі»
ози́мий
озимина́
ози́мість
о́зимки
перезимі́вля
перезимува́ти
пере́зимча
«перезимоване теля»
пере́зімок
«тс.»
пере́зімча
пі́дзимки
підзи́мній
підзимовий
при́зимки
«ранні зимові холоди»
при́зимок
«зимівля»
узи́м'я
узимі́
узимку
узімі́
узі́мку
уз́му
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zyå- | авестійська |
| zimō «мороз, зима» | авестійська |
| zayan «зима» | авестійська |
| зіма́ | білоруська |
| зи́ма | болгарська |
| zyma | верхньолужицька |
| jmeṙn (jimeṙn) | вірменська |
| jimeṙn | вірменська |
| χεĩμα | грецька |
| hemantáḥ «тс.» | давньоіндійська |
| himáḥ «зима, холод» | давньоіндійська |
| hḗman «взимку» | давньоіндійська |
| haimaná- «зимовий» | давньоіндійська |
| gymbr «тс.» | давньоісландська |
| gaem | давньокімрська |
| зима́ | давньоруська |
| gimmer «ягня» | датська |
| *ĝhei-m-na | індоєвропейська |
| *ĝhiem-na | індоєвропейська |
| *ĝhim- «зима, зимовий час» | індоєвропейська |
| *ĝhei- «лити» (про дощ) | індоєвропейська |
| hiems «зима» | латинська |
| ziema | латиська |
| žiema «зима» | литовська |
| зи́ма | македонська |
| zyma | нижньолужицька |
| gimber | норвезька |
| zaímă | полабська |
| zima | польська |
| zima | праслов’янська |
| zemo «тс.» | прусська |
| зима́ | російська |
| зи́ма | сербохорватська |
| zima | словацька |
| zíma | словенська |
| зима | старослов’янська |
| gimmanza «тс.» | хетська |
| zima | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України