ОДУРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

дур «дурість; запаморочення; пустощі»

псл. durъ (durьnъ), яке виводять з іє. *dheur-, суфіксального розширення *dheu- «дути, швидко рухатися»;
зіставляють із прус. dūrai «полохливий», гр. ϑoυρoς «стрімкий, несамовитий», ἀϑύρω «граюсь, розважаюсь», ἄθυρμα «гра», лат. furo «шалію; збурююсь», а також з лит. padùrmai «стрімко», padùrmu «бурхливо, поривчасто» (Būga RR І 327 – 328; Bern. І 239; Boisacq 349);
проти останнього зіставлення заперечує Урбутіс (Vilniaus Universiteto Mokslo Darbai XXVI. Kalbotyra I, 1958, 216), пов’язуючи лит. padùrmai, padùrmu з лит. dùrti «колоти, втикати», рос. дыра́, п. dziura;
р. дурь, дурно́й «поганий; [дурний]», бр. дур, дурны́ «поганий», п. dur «несвідомий стан; тиф», durny «дурний», ст. «гордий; шалений», ч. [durný] «дурний», слц. durný «тс.; полохливий; злий», м. [дурли] «ледарює», [дурла] «ледар», схв. дуран «поривчастий, злий», дỳрљив «запальний, гарячкуватий», слн. dúr «дикий», стсл. доурьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́дурити
дура́к
дуракува́тий
дурасі́й
дура́ція
дура́чество
дурба́р «дурень»
ду́рбас
дурби́ло «тс.»
ду́рень
дуре́ньство
дуре́па
дуриле́й «дурість»
дури́нда
дури́ти
дури́чка «обман»
ду́рість
дурі́ти
дурі́ть «клянчити»
ду́рка
дуркова́тий
дурми́ло «велика і дурна людина»
дурналю́ка «тс.»
ду́рнас
дурне́ча
дурни́й
ду́рник
дурни́ло
дурни́на «дурість»
дурни́ця
дурни́чка «дрібниця»
дурні́сінький
ду́рність
дурні́ти
дурні́шати
ду́рно «даремно»
дурнова́нь
дурно́віч «дурень»п.)
дурно́та
дурнува́ти «бути без ужитку; дуріти»
дурнува́тий
дурню́ха «нервова гарячка»
дурня́ «дурень»
дурня́к
дурня́чка «тс.»
дуро́нда «дурень»
ду́рочка
ду́рощі
ду́рячий «ледачий»
заду́ркати
заду́рно «даремно»
здурня́ти
здуру
надду́ристий «гарячий; запальний»
обду́р
обду́рка
о́дур
оду́рливий
приду́pyватий
при́дур
приду́ркуватий
приду́рюватися
удурні «даремно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дур білоруська
ϑoυρoς «стрімкий, несамовитий» грецька
*dheur- індоєвропейська
furo «шалію; збурююсь» латинська
padùrmai «стрімко» литовська
padùrmai литовська
dùrti «колоти, втикати» литовська
дурли «ледарює» македонська
dziura польська
dur «несвідомий стан; тиф»«дурний» польська
durny «несвідомий стан; тиф»«дурний» польська
durъ (durьnъ) праслов’янська
dūrai «полохливий» прусська
дыра́ російська
дурь російська
дуран «поривчастий, злий» сербохорватська
durný «тс.; полохливий; злий» словацька
dúr «дикий» словенська
доурьнъ старослов’янська
дурно́й «поганий; [дурний]» українська
дурны́ «поганий» українська
дурла «ледар» українська
дỳрљив «запальний, гарячкуватий» українська
durný «дурний» чеська
*dheu- «дути, швидко рухатися» ?
ἀϑύρω «граюсь, розважаюсь» ?
ἄθυρμα «гра» ?
padùrmu «бурхливо, поривчасто» ?

фу́рія «кожна з трьох богинь помсти в давньоримській міфології; перен. лиха, сварлива або розлючена жінка»

запозичення з латинської мови;
лат. Furiae «Фурії (назва богинь)», furia «лють, шаленство» пов’язані з furo «лютую, шаленію», яке зіставляється з гр. ϑύω «бушувати» (лесб. ϑύιω), ϑυι˜α, ϑυιĩάς «(несамовита) вакханка» (Klein 630);
менш імовірне пов’язання (Walde–Hofm. I 571) з дінд. bhuráti «швидко рухатися», псл. burja, укр. бу́ря або з гр. αδῡˊρω «грати, розважатися», псл. durъ, укр. дур, о́дур;
р. фу́рия, бр. фу́рыя, п. furia, ч. fúrie, слц. fúria, болг. фу́ри́я, схв. фу̑риjа;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ху́рія
Етимологічні відповідники

Слово Мова
фу́рыя білоруська
фу́ри́я болгарська
ϑύω «бушувати» (лесб. ϑύιω) грецька
ϑυι˜α грецька
ϑυιάς «(несамовита) вакханка» грецька
αδῡˊρω «грати, розважатися» грецька
bhuráti «швидко рухатися» давньоіндійська
Furiae «Фурії (назва богинь)» латинська
furia «лють, шаленство» латинська
furo «лютую, шаленію» латинська
furia польська
burja праслов’янська
durъ праслов’янська
фу́рия російська
фу̑риjа сербохорватська
fúria словацька
бу́ря українська
дур українська
о́дур українська
fúrie чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України