ОГО — ЕТИМОЛОГІЯ

результат поширення інстинктивного вигуку о або видозміни подвоєного вигуку го-го;

р. бр. ого́, п. oho, слц. ohó, oho, болг. охо́, схв. о̀хо̄, слн. ohó;

очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим h (не g);

пор. аналогічні утворення еге́, ого́ (Фортунатов ИТ II 218–219, 226);

наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. аһа) дозволяє припускати також інший шлях утворення – подвоєння чи емфатичного подовження аa з епентетичним придиховим г;

р. бр. ага́, п. ч. слц. aha, болг. аха́, схв. ȁхa, a-xȁ, слн. ahá;