ОГНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
оге́нь «вогонь»
запозичення із західнослов’янських мов;
п. ogień, ч. слц. oheň, вл. woheń, нл. wogeń відповідають українському вого́нь (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| woheń | верхньолужицька |
| wogeń відповідають українському вого́нь | нижньолужицька |
| ogień | польська |
| oheň | словацька |
| oheň | чеська |
вого́нь
псл. *ogn(j)ь;
споріднене з лит. ugnìs «вогонь», [ùgnis], лтс. uguns, дінд. agníḥ, хет. agniš, лат. ignis «тс.»;
іє. *ognis/ egnis «тс.»;
р. ого́нь, бр. аго́нь, др. огнь, п. ogień, ч. слц. oheň, вл. woheń, нл. wogeń, полаб. viďėn, болг. о́гън, м. оган, схв. òгањ, слн. ógenj, стсл. огнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
óгник
«мандрівний вогонь»
вогне́вай
вогневи́ця
«гарячка»
вогне́нний
во́гник
вогни́стий
во́гни́сько
во́гнище
вогні́вка
(ент.)(вид метелика-шкідника)
вогні́ти
вогнюва́тий
«палкий»
вогня́ний
вогня́ниця
(вид грибів)
вогня́стий
звогни́тися
«почервоніти, як вогонь»
огне́вий
огневи́ця
«тс.»
огне́нний
о́гний
«вогняний»
огни́на
«іскра»
огни́стий
огни́ця
«жучок Руrосhrоа»
(ент.)
о́гнище
огня́вий
огня́к
«червоноголовий сорокопуд, Lanius ruficeps»
(орн.)
огняне́ць
«демон, дух вогню»
огня́ний
огняни́к
«тс.»
огня́нка
«тс.»
огня́стий
ого́нь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аго́нь | білоруська |
| о́гън | болгарська |
| woheń | верхньолужицька |
| agníḥ | давньоіндійська |
| огнь | давньоруська |
| ignis «тс.» | латинська |
| uguns | латиська |
| ugnìs «вогонь» | литовська |
| оган | македонська |
| wogeń | нижньолужицька |
| viďėn | полабська |
| ogień | польська |
| *ogn(j)ь | праслов’янська |
| ого́нь | російська |
| òгањ | сербохорватська |
| oheň | словацька |
| ógenj | словенська |
| огнь | старослов’янська |
| agniš | хетська |
| oheň | чеська |
| ùgnis | ? |
| *ognis/ egnis «тс.» | ? |
гна́ти (жену́)
псл. gъnati (ženȃ) «гнати (переважно худобу)»;
сумнівне твердження Ільїнського про різне походження жену́ і гна́ти і звʼязок останнього з лит. gáunu «одержую» (Jagić-Festschr. 296 і далі);
Махек, виходячи з різниці в значенні, схильний повʼязувати псл. gъnati лише з балтійськими відповідниками, інші ж індоєвропейські розглядати як повʼязані тільки з псл. žęti (укр. жа́ти, жну) (Machek ESJČ 171, 728);
давня, судячи з прус. guntwei, прасловʼянська форма gъnati замість сподіваного псл. *gьnati (пор. лит. ginti «гнати») пояснюється впливом з боку лабіовелярного за походженням *g(‹guh-) на сусідній редукований (Sławski I 299);
іє. *guhen- «бити»;
споріднене з лит. giñti, genù «гнати, жену», лтс. dzìt, dzęnu, dzinu «тс.», прус. guntwei «гнати», gunnimai «женемо», лат. (of)-fendo «штовхаю, вдаряю», гр. νείνω (‹*guhen-jō) «бʼю, січу», дінд. hánti «бʼє», ав. jainti «тс.», хет. kuenzi «ударяє», алб. gjanj «жену», ірл. gonim «раню»;
р. гнать (гоню́), бр. гнаць (ганю́), др. гънати (жену), п. gnać (gnam, ст. żonę, żeniesz), ч. hnáti (ženu), слц. hnať (ženem), вл. hnać, нл. gnaś (ženu, ženjom), болг. го́ня «жену», м. гони «жене», схв. гнȃти (жȅнēм, гнǫм), слн. gnáti (žênem), стсл, ГЪНАТИ (ЖЕМЖ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
взго́нка
«перегін»
ви́гін
ви́гінщина
«данина пастухові при першому вигоні худоби на пасовище»
вигна́нець
відгі́н
відго́нка
возго́нка
ганяни́на
ганя́ти
гін
гінє́и́
«тічка»
гі́нка
«смуга поля, що обробляється в один захват; [оранка в розвал ЛЧерк]»
гінки́й
гінчакува́тий
«високий; такий, що швидко росте»
гі́нчий
(пес)
гон
«стебло»
гоне́ць
гонє́
«тічка»
го́ни
гони́тва
гони́тель
гони́тельство
гони́ти
гони́ця
«корова в період парування; любострасна жінка; (ент.) Cyrinus natator Ж»
гони́шний
(гонишна сітка «рибальська сітка, на яку наганяють рибу»)
гоні́й
«людина, що відповідала за сплату податків селянами»
гоні́нник
«пастух на полонині, що переганяє овець під час доїння»
го́нка
гонки́й
гоно́к
«шатун»
(тех.)
гонце́м
«пішки»
гонці́
«пагони»
го́нча
гонча́к
гончакува́тий
«високий і стрункий»
(про людину)
гончу́к
«гончак»
го́нщик
гоньба́
гоню́х
«той, хто жене»
го́ня
«гони, переслідування»
гоня́йло
«один з гравців у грі в плаз»
догі́н
«гонитва»
дого́нка
до́го́нь
«тс.»
дого́ня
же́навий
«жвавий, моторний»
заганя́ч
«пастух»
загі́н
загі́нка
«смуга, ділянка поля, пасовища; [оранка в розвал ЛЧерк]»
загі́нник
загінчай
«погонич»
заго́на
«запальна людина»
заго́нистий
«запальний»
заго́нщик
загоню́чка
(гра)
згін
згі́нник
зго́нини
«частки колосся й соломи, що падають разом із зерном під час віяння»
здого́ня
«гонитва»
навздогі́н
нагі́н
нагі́нець
нагі́нка
на́гонцем
наго́ня
«гонитва»
наздогі́н
недогі́н
«залишок у кубі після перегонки горілки»
недого́н
«пропуск під час косіння»
недого́ни
«рослини, що відстали в розвитку від загального масиву»
обганя́нка
«кінцеве боронування навколо ріллі»
обгі́н
ого́нь
«тс.»
ого́ня
(спосіб оранки)
о́дго́н
«товстий канат для прикріплювання рибальських сіток»
па́гін
пагі́ння
пагові́ння
«пагіння»
па́гонець
паго́нці
«пагони»
па́го́няя
паня́йлочка
«лозина, якою поганяють коня»
паня́ти
перегі́н
перегі́нка
«частина овечої шкури (?)»
перегі́нний
перего́н
«пропущене через сепаратор молоко»
перего́ни
перего́нка
перего́нник
поганя́ти
пого́н
«вигін-пастівень біля села; слід»
пого́нич
пригі́нчий
«наглядач»
приго́н
«пригін; кріпаччина»
(спец.)
приго́нич
«тс.»
прогі́н
про́гнанець
«вигнанець»
прого́н
«прогін»
прого́ни
прого́нистий
прого́нич
прого́нка
прого́нь
«вигнання»
прого́ня
«просіка в лісі»
розгі́н
розго́н
«витрати»
розго́нистий
розго́ниха
«та, що розганяє (епітет каші)»
(жарт.)
розго́нич
«маховик»
(тех.)
розго́нка
угі́нчивий
«меткий, жвавий»
угі́нчливий
«швидкий (про коня)»
уго́н
уго́нка
(дати угонку -- про гончака)
уго́нщик
«бігун»
удого́нь
«навздогін»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jainti «тс.» | авестійська |
| gjanj «жену» | албанська |
| гнаць (ганю́) | білоруська |
| го́ня «жену» | болгарська |
| hnać | верхньолужицька |
| νείνω «бʼю, січу» (‹*guhen-jō) | грецька |
| hánti «бʼє» | давньоіндійська |
| гънати (жену) | давньоруська |
| gonim «раню» | ірландська |
| dzìt | латиська |
| gáunu «одержую» | литовська |
| giñti | литовська |
| гони «жене» | македонська |
| gnaś (ženu, ženjom) | нижньолужицька |
| gnać (gnam, ст. żonę, żeniesz) | польська |
| gъnati «гнати (переважно худобу)» (ženȃ) | праслов’янська |
| gъnati | праслов’янська |
| žęti (укр. жа́ти, жну)(Machek ESJČ 171, 728) | праслов’янська |
| *gьnati (пор. лит. ginti «гнати»)(Sławski I 299) | праслов’янська |
| guntwei | прусська |
| guntwei «гнати» | прусська |
| гнать (гоню́) | російська |
| гнȃти (жȅнēм, гнǫм) | сербохорватська |
| hnať (ženem) | словацька |
| gnáti (žênem) | словенська |
| стсл (ЖЕМЖ) | українська |
| kuenzi «ударяє» | хетська |
| hnáti (ženu) | чеська |
| жену́ | ? |
| гна́ти | ? |
| *guhen- «бити» | ? |
| genù «гнати, жену» | ? |
| dzęnu | ? |
| dzinu «тс.» | ? |
| gunnimai «женемо» | ? |
огник «зозулин цвіт, Lychnis flos cuculi L.; флокс Друмонда, Phlox drummondii Hook.» (бот.)
похідне утворення від [ого́нь] «вогонь»;
назва зумовлена яскравим кольором квітів цих рослин;
пор. п. płomieńczyk «татарське мило», ч. pana Ježíše krv «зозулин цвіт», plamenčice «татарське мило», схв. од два брата крв «тс.»;
р. [огневи́к] «татарське мило, Lychnis chalcedonica L.», схв. о̀гњица «зозулин цвіт», о̀гњац «татарське мило», слн. ogenj-pereč «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бузьків
«зозулин цвіт»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| płomieńczyk «татарське мило» | польська |
| огневи́к «татарське мило, Lychnis chalcedonica L.» | російська |
| од «тс.» | сербохорватська |
| два «тс.» | сербохорватська |
| брата «тс.» | сербохорватська |
| крв «тс.» | сербохорватська |
| о̀гњица «зозулин цвіт» | сербохорватська |
| ogenj-pereč «тс.» | словенська |
| о̀гњац «татарське мило» | українська |
| pana Ježíše krv «зозулин цвіт» | чеська |
| ого́нь «вогонь» | ? |
| płomieńczyk «татарське мило» | ? |
| plamenčice «татарське мило» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України