ОГАР — ЕТИМОЛОГІЯ

о́гар «птах родини качок; руда качка, Tadorna tadorna L.» (зоол.)

очевидно, пов’язане з горі́ти (пор. [огар] «обгорілий пеньок»);
назва могла бути зумовлена іржаво-рудуватим забарвленням птаха;
пор. таке саме мотивування у п. ogorzałka, podgorzałka «птах родини качок, Fuligula nyroca», похідних від префіксальних дієслів ogorzeć, podgorzeć «підгоріти, засмагнути»;
р. ога́рь «Tadorna ferruginea»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ogorzałka польська
ога́рь «Tadorna ferruginea» російська
горі́ти (пор. [огар] «обгорілий пеньок») ?
таке ?
podgorzałka «птах родини качок, Fuligula nyroca» ?
podgorzeć «підгоріти, засмагнути» ?

ога́р «неохайна, обшарпана людина»

очевидно, результат видозміни слова уга́ра «зірвиголова» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
уга́ра «зірвиголова» ?

о́гар «личинка овода; овід, Hypoderma bovis; ґуля від укусу овода Ж» (ент.)

очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми вуго́р «тс.», зближеної з основою дієслова горі́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вуго́р «тс.» ?
горі́ти ?

горі́ти

псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гар
гаря́ч «особливий вид гарячого напою» (заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник «той, що готує й продає гаряч» (заст.)
гарячно́та «спека, жара»
го́риво «полумʼя, що сильно горить; сила горіння» (-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий «щирий»
горли́во «ретельно, віддано»
горюк «паливо»
горюч «тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч «жара, спека»
горя́чий
горя́чість «спека; гаряча голова»
горя́чка «гарячка»
зага́р
загорі́лий «палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недога́рʼя
недо́гарок
о́гар «обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар «згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара «шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гарэць білоруська
горя́ болгарська
horić верхньолужицька
ϑέρομαι грецька
ghṛṇōti «світить, палає» давньоіндійська
горѣти давньоруська
*g «гарячий, теплий» індоєвропейська
gorim ірландська
garêtiês «вигоріти (про піч)» латиська
gareti «палити; випаровуватись» литовська
гори македонська
gorjeś нижньолужицька
gorzeć польська
goreć польська
*gorěti праслов’янська
горе́ть російська
гòрети сербохорватська
horieť словацька
goréti словенська
горѣти старослов’янська
hořeti чеська
*gorjǫ ?
goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) ?
guirim «грію» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України