ОВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ов (вигук здивування, захоплення)
очевидно, утворення інстинктивного походження;
могло виникнути також у результаті подовження вигуку о (о › о̄ › оў › ов);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
о (о › о̄ › оў › ов) | ? |
берегоме́т «місце, де берег річки розмивається водою»
складне утворення з основ іменника бе́рег і дієслова мета́ти «кидати»;
пор. переме́т(о́в)ище «ділянка, зрита і перемита швидкою течією» (Німчук Пр. XI діал. н. 146–147);
Фонетичні та словотвірні варіанти
берегоміть
«обривистий берег»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бе́рег і дієслова мета́ти «кидати» | ? |
переме́т «ділянка, зрита і перемита швидкою течією» | ? |
о́в «ділянка, зрита і перемита швидкою течією» | ? |
ище «ділянка, зрита і перемита швидкою течією» | ? |
овва́ (вигук здивування, сумніву, іронії)
не зовсім ясне;
можливо, результат поширення вигуку ов вигуковим елементом а;
може бути також зіставлене з п. ст. owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже», пов’язаним із займенником ów «той», спорідненим з укр. о́вий;
не виключена й можливість зв’язку з р. увы́, др. увы, болг. уви́, стсл. оувы, ч. ouvé (вигук жалю, болю, нарікання), óvé, ove, слц. ou «тс.», що зіставляються з лат. vāh, vae, двн. we, гот. wai, свн. ouwe, ōwē, нвн. weh, лит. лтс. vaĩ, сірл. fāe, кімр. gwae, брет. gwā, ав. vayōi, avōi, āvōya, гр. ὀά, οὐά, οὐα̃, οὐαί, іє. *u̯ai «тс.» (Фасмер IV 145; Machek ESJČ 423; Walde–Hofm. ІІ 724; Kluge–Mitzka 545; Pokorny 1110–1111);
п. owwa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оввакало
«ідіот, дурень, який часто говорить овва»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vayōi | авестійська |
уви́ | болгарська |
gwā | бретонська |
wai | готська |
ὀά | грецька |
we | давньоверхньонімецька |
увы | давньоруська |
*u̯ai «тс.» | індоєвропейська |
gwae | кімрська |
vāh | латинська |
vaĩ | латиська |
vaĩ | литовська |
weh | нововерхньонімецька |
owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже» | польська |
owwa | польська |
увы́ | російська |
ouwe | середньоверхньнімецька |
fāe | середньоірландська |
ou «тс.» | словацька |
оувы | старослов’янська |
о́вий | українська |
ouvé (вигук жалю, болю, нарікання) | чеська |
ов | ? |
а | ? |
owa «чи, хіба; ото; отож, отже, адже» | ? |
ów «той» | ? |
óvé | ? |
ove | ? |
vae | ? |
ōwē | ? |
avōi | ? |
āvōya | ? |
οὐά | ? |
οὐα̃ | ? |
οὐαί | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України