ОБР — ЕТИМОЛОГІЯ
обр «авар»
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується з тюрк. apar (назва одного з тюркських племен), первісно «повстанець», похідним від aba- «чинити опір»;
менш імовірна гіпотеза (Uhlenbeck 11; Schuster-Šewc 302–303) про зв’язок з гот. abrs «сильний» і припущення (Machek ESJČ 406–407) про походження слова від obrьměti (п. obrzmieć «набрякати, збільшуватися, пухнути») та його спорідненість з гр.ὄβριμος «велетенський»;
р. о́брин, др. обьринъ, объринъ, п. olbrzym «велетень», ст. obrzym, ч. obr, ст. obr, ober, слц. obor, вл. hobr, слн. óber «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́бри
обри́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hobr | верхньолужицька |
abrs «сильний» | готська |
обьринъ | давньоруська |
olbrzym «велетень» | польська |
о́брин | російська |
obor | словацька |
óber «тс.» | словенська |
apar (назва одного з тюркських племен) | тюркські |
объринъ | українська |
obr | чеська |
первісно «повстанець» | ? |
aba- «чинити опір» | ? |
гр.ὄβριμος «велетенський» | ? |
obrzym | ? |
obr | ? |
ober | ? |
ава́ри «обри» (іст.)
назва обрів, запозичена з грецької або латинської мови;
гр. Ἄβαρ «обр», лат. avarus «тс.» мають походження, спільне з укр. обр (див.);
р. бр. ава́ры, слн. Avare «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ава́ры | білоруська |
avarus «тс.» | латинська |
ава́ры | російська |
Avare «тс.» | словенська |
обр | українська |
Ἄβαρ «обр» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України