ОБИТЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
оби́тель «монастир, будинок, місце перебування, мешкання» (заст.)
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. обитѣль пов’язане з дієсловом обитати, яке походить від псл. obitati ‹ *obvitati, утвореного з префікса ob- і дієслова vitati «проживати»;
р. оби́тель, др. обитель, обитѣль «тс.», болг. оби́тељ «монастир», м. обител «тс.», схв. оби́тељ «сім’я, родина», слн. obítelj «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
оби́тељ «монастир» | болгарська |
обитель | давньоруська |
обител «тс.» | македонська |
obitati | праслов’янська |
оби́тель | російська |
оби́тељ «сім’я, родина» | сербохорватська |
obítelj «тс.» | словенська |
обитѣль | старослов’янська |
обитѣль «тс.» | українська |
vitati «проживати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України