ОБ- — ЕТИМОЛОГІЯ

бовку́н «запряжений одинцем віл; великий сніп очерету»

неясне;
вважалося утвореним за допомогою суфікса -ун від рум. bóu (молд. бо́у) «віл» (Шаровольський 3б. заходозн. 55; Cioranescu 100–101);
виводилось також із префікса об- і основи дієслова волокти́ (Фасмер І 188; Кравчук ВЯ 1968/4, 127);
р. [бовку́н] «запряжений одинцем віл», [болку́н] (про волову упряжку);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бовку́н «запряжений одинцем віл» російська
bóu «віл» (молд. бо́у)(Шаровольський 3б. заходозн. 55; Cioranescu 100--101) румунська
болку́н (про волову упряжку) українська
ун ?
об- ?
волокти́ ?

взу́ти

замість нього поширився префікс вз- (‹.въз-), що поступово втратив своє первісне значення, внаслідок чого відбувся перерозклад його морфологічної структури: початкова частина в- ототожнилася з давнім префіксом въ-, а -з- стало сприйматися як частина кореня (звідси – в-зувати, на-зува́ти, пере-зува́ти, роз-зува́ти тощо);
префікс об- у словах з коренем –у́ти-ува́ти(ся) зберігся лише в окремих українських говірках;
іє. *eu-/ou- «надягати»;
споріднене з лит. aũti «взувати, роззувати», ap-aũti «взуватися», iš-aũti «роззуватися», aũtas «онуча», autùvas «взуття», лтс. àut «взувати», àuts, auteli «онуча», apavi «взуття», прус. auclo «шнурок у взутті», лат. exuo «роздягаю(ся), роззуваю(ся)», induo «одягаю(ся)», ав. aoϑra- «взуття», вірм. aud «тс.»;
псл. ob-uti ‹ *-outei;
р. обу́ть, бр. абу́ць, др. обути, п. obuć, ч. obouti, слц. obuť, вл. wobuć, нл. wobuś, болг. обу́я, схв. о́бути, слн. obuti, стсл. обоути;
Фонетичні та словотвірні варіанти

neрезу́ти
взува́к
взува́льний
взува́ти
взу́тий
взуттє́вий
взуттьови́к
взуттьови́чка
взуття́
визува́ти
зазу́ванці «чоботи, кожний з яких годиться і на ліву і на праву ногу»
зазува́ти
зазу́вистий «просторий» (про взуття)
ззува́ти
іззу́ти «роззути»
назува́́ти
обу́mḿя
о́бу́в
обу́в'я
обу́ва
обу́ванка
обува́ти
обува́чка
обути
обу́ток
озува́ти
озу́ти
перевзу ва́ти
перезува́ти
перезу́тий
роззува́ти
роззу́ти
роззу́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aoϑra- «взуття» авестійська
абу́ць білоруська
обу́я болгарська
wobuć верхньолужицька
aud «тс.» вірменська
обути давньоруська
*eu-/ou- «надягати» індоєвропейська
exuo «роздягаю(ся), роззуваю(ся)» латинська
àut «взувати» латиська
aũti «взувати, роззувати» литовська
wobuś нижньолужицька
obuć польська
ob-uti праслов’янська
auclo «шнурок у взутті» прусська
обу́ть російська
о́бути сербохорватська
obuť словацька
obuti словенська
обоути старослов’янська
obouti чеська
вз- (‹.въз-) ?
въ- ?
-з- (звідси -- в-зувати, на-зува́ти, пере-зува́ти, роз-зува́ти тощо) ?
об- ?
у́ти-ува́ти ?
ся ?
ap-aũti «взуватися» ?
iš-aũti «роззуватися» ?
aũtas «онуча» ?
autùvas «взуття» ?
àuts ?
auteli «онуча» ?
apavi «взуття» ?
induo «одягаю(ся)» ?

о (прийм.)

псл. о, ob, obь;
первіснішим є ob, яке перед приголосними спростилося в о;
результат злиття двох (або й трьох) давніших прийменників: іє. *obhi, до якого зводяться дінд. abhí «до, через, з-», ав. aibī, aivi «тс.», дперс. abiy «до», лат. ob «до, перед, для, за», op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти), та іє. *opi (*epi), що виступає в лит. apiẽ «про, навколо», арі-, арý-, ар- «о-, об-», лтс. ар «біля, навколо», дінд. арі «також, сюди, при, в», ав. аірі «також, до, в», гр. ἐπί, ἔπί «на», ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад», іон. атт. ὄπίσϑε(ν) «за, позаду»;
з огляду на давнє значення «по обидва боки» псл. ob(ь) зіставляється також з псл. oba «обидва», лат. ambi- «навколо», гр. ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi);
р. о, об, обо, бр. а, аб, аба, др. о, объ, п. о, ст. ob, ч. о, ob, слц. о, ob-, вл. wo, wob, нл. wo, wob, hob, болг. о, об, оби, м. об-, схв. о, ст. об, слн. о, ob, стсл. о, об;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о-
об
об-
обі-
обо-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aibī авестійська
аірі «також, до, в» авестійська
ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» аттічний
а білоруська
о болгарська
wo верхньолужицька
wob верхньолужицька
ἐπί грецька
ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi) грецька
abhí «до, через, з-» давньоіндійська
арі «також, сюди, при, в» давньоіндійська
abiy «до» давньоперська
о давньоруська
*obhi індоєвропейська
*opi (*epi) індоєвропейська
ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» іонійський
ob «до, перед, для, за» латинська
ambi- «навколо» латинська
ар «біля, навколо» латиська
apiẽ «про, навколо» литовська
об- македонська
wo нижньолужицька
wob нижньолужицька
hob нижньолужицька
о польська
о праслов’янська
ob(ь) праслов’янська
oba «обидва» праслов’янська
о російська
о сербохорватська
о словацька
ob- словацька
о словенська
ob словенська
о старослов’янська
об українська
обо українська
аб українська
аба українська
объ українська
об українська
оби українська
об українська
о чеська
ob чеська
ob ?
obь ?
aivi «тс.» ?
op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти) ?
арі- ?
арý- ?
ар- «о-, об-» ?
ἔπί «на» ?
ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад» ?
значення «по обидва боки» ?
ob ?
об ?

обдже́ркати «обскубти»

очевидно, запозичення з польської мови, ускладнене префіксом об-;
п. dziergać «чесати (льон)» відповідає укр. де́рга́ти «тс.» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dziergać «чесати (льон)» польська
де́рга́ти «тс.» українська
об- ?

о́б'є́м

слов’янські форми могли бути утворені за аналогією до нім. Umfang «об’єм, обсяг», похідного від umfangen «охоплювати», що складається з префікса um- «об-» та дієслова fangen «хватати» і вважається калькою лат. circumferentia «коло», утвореного за зразком гр.περι-φέρεια «коло, периферія, дуга, поверхня, округлість»;
калька р. объ¸м, утвореного, як і п. objemność, ч. слц. objеm, вл. wobjim, болг. обе́м, м. обем, схв. о̏бим, з префікса об- та основи ём-, наявної в приём, наём і т. д. і пов’язаної з псл. jęti, jьmati «брати»;
бр. аб’ём;
Фонетичні та словотвірні варіанти

об'є́ми́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аб'ём білоруська
обе́м болгарська
wobjim верхньолужицька
circumferentia «коло» латинська
обем македонська
Umfang «об’єм, обсяг» німецька
objemność польська
jęti праслов’янська
объ¸м російська
о̏бим сербохорватська
objеm словацька
objеm чеська
umfangen «охоплювати» ?
um- «об-» ?
fangen «хватати» ?
гр.περι-φέρεια «коло, периферія, дуга, поверхня, округлість» ?
об- ?
ём- ?
приём ?
наём ?
і ?
і ?
jьmati «брати» ?

оби́день «за день, через день»

вважається наслідком дисимілятивної зміни словосполучення *объ инъ дьнь;
можливе й виведення з obъ і (‹jь «той») dьnь;
пояснення з *обы-дьнь від об- або оби- (Преобр. I 633; Журавлев Этимология 1981, 77–83) натрапляє на труднощі фонетичного характеру;
р. [обы́день] «за день», обы́денный, обыдённый «одноденний, добовий», бр. [абы́дзень] «за день; майже щодня», др. обыденныи «одноденний», п. [obdzień] «протягом одного дня, поспішно», ч. obden «кожний другий день, через день», слц. obdeň «тс.», схв. о̏бда̄н «удень, протягом дня», слн. obdán «поденна плата, добові, утримання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обиде́нкою «за день»
обиде́нний «зроблений за день»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
абы́дзень «за день; майже щодня» білоруська
обыденныи «одноденний» давньоруська
obdzień «протягом одного дня, поспішно» польська
обы́день «за день» російська
н «удень, протягом дня» сербохорватська
obdeň «тс.» словацька
obdán «поденна плата, добові, утримання» словенська
обы́денный українська
обыдённый «одноденний, добовий» українська
obden «кожний другий день, через день» чеська
*объ ?
инъ ?
дьнь ?
*обы-дьнь ?
об- ?
оби- ?

обітрі́ти «зійти (про сонце), розвиднитися»

очевидно, пов’язане з [обутрі́ти] «тс.», р. [обу́треть] «настати ранку», бр. [обу́тріваць (обу́тріць)] «проводити ранок» як утворення з префікса об- і фонетично видозміненої основи іменника *утро, зближеної зі словом ві́тер;
і на місці у нагадує випадки типу огіро́к, дібро́ва, за́між;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обитрі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
обу́тріваць «проводити ранок» (обу́тріць)] білоруська
обу́треть «настати ранку» російська
обутрі́ти «тс.» ?
об- ?
*утро ?
ві́тер ?
огіро́к ?
дібро́ва ?
за́між ?

обличи́тель

стсл. обличитель утворено від дієслова обличати «викривати», яке складається з префікса об- і основи іменника лице, що відповідає укр. лице́ (див.);
запозичено зі старослов’янської мови, можливо, через російську;
р. обличи́тель;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
обличи́тель російська
обличитель утворено від дієслова обличати «викривати» старослов’янська
лице́ українська
об- ?

облясова́ти «облямувати» (кравецьке)

запозичення з польської мови, ускладнене префіксом об-;
п. lasować «обшивати край халяви випущеною назовні частиною внутрішньої шкіри» походить, очевидно, від н. lassen «залишати», спорідненого з двн. lāӡӡan, дангл. lētan, англ. let, дісл. lāta, гот. letan «тс.» і далі з лат. lassus (‹ *lad-tos) «слабий, втомлений, виснажений», лит. léisti «пускати, дозволяти», lė́nas «повільний, спокійний», можливо, укр. ліни́вий;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
let англійська
letan «тс.» готська
lētan давньоанглійська
lāӡӡan давньоверхньонімецька
lāta давньоісландська
lassus «слабий, втомлений, виснажений» (‹ *lad-tos) латинська
léisti «пускати, дозволяти» литовська
lassen «залишати» німецька
lasować «обшивати край халяви випущеною назовні частиною внутрішньої шкіри» польська
ліни́вий українська
об- ?
lė́nas «повільний, спокійний» ?

обрихту́нок «військове навчання»

видозмінене запозичення з німецької мови;
н. Abrichtung «тс.» пов’язане з дієсловом abrichten «навчати, дресирувати, припасовувати», утвореним з префікса ab- «від-, з-», спорідненого з гот. af, дінд. а́pa «тс.», гр. ἀπό, лат. ab-, і дієслова richten «спрямовувати; наладжувати; рихтувати»;
на українському ґрунті префікс ab- зазнав зближення з об-;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
af готська
ἀπό грецька
а́pa «тс.» давньоіндійська
ab- латинська
Abrichtung «тс.» німецька
abrichten «навчати, дресирувати, припасовувати» ?
ab- «від-, з-» ?
richten «спрямовувати; наладжувати; рихтувати» ?
об- ?

пошта́мт «установа, яка обслуговує населення різними видами зв’язку»

запозичене, очевидно, за посередництвом російської або польської мови з німецької;
н. Postamt «поштамт» (в українській мові слово змінило свою форму відповідно до пошта) є складним утворенням з іменників Post «пошта» й Amt «посада; установа» (‹ двн. ampaht(i) ‹ пгерм. *ambahtja), слова, очевидно, давньо-кельтського походження;
пор. дкельт. (гал.) ambacti «слуги» (букв. «ті, що рухаються навколо (пана)»), яке складається з префікса amb(-), спорідненого з нвн. um «навколо, об», дінд. abhí «тс.», псл. ob-, укр. об-, і дієприслівникового -acti, спорідненого з двн. ahsa «вісь», лат. axis «тс.», псл. osь, укр. вісь;
р. почта́мт, бр. пашта́мт, п. заст. poсztamt, postamt;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пашта́мт білоруська
ampaht(i) давньоверхньонімецька
ahsa «вісь» давньоверхньонімецька
abhí «тс.» давньоіндійська
axis «тс.» латинська
Postamt «поштамт»«пошта»«посада; установа» (в українській мові слово змінило свою форму відповідно до пошта)(‹ двн. ampaht(i) німецька
Post німецька
Amt німецька
um «навколо, об» нововерхньонімецька
*ambahtja прагерманська
ob- праслов’янська
osь праслов’янська
почта́мт російська
об- українська
вісь українська
ambacti «слуги» (гал.)(букв. «ті, що рухаються навколо (пана) ?
-acti ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України