ОБ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
амбі́ція
через посередництво польської мови запозичено з латинської;
лат. ambitio «догідництво, честолюбство» пов’язане з дієсловом ambīre «домагатися», яке складається з префікса amb(i)- «об-, навколо», спорідненого з псл. оbь, укр. об, і дієслова īre «іти», спорідненого з псл. iti, укр. imú;
р. болг. амби́ция, бр. амбі́цыя, п. ambicja, ч. ambice, слц. ambicia, вл. ambicija, м. амбиција, схв. áмбūција, слн. ambícija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
амбиція
амбі́тний
амбіці́йний
амбіціо́зний
амбѣція
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| амбі́цыя | білоруська |
| амби́ция | болгарська |
| ambicija | верхньолужицька |
| ambitio «догідництво, честолюбство» | латинська |
| амбиција | македонська |
| ambicja | польська |
| оbь | праслов’янська |
| iti | праслов’янська |
| áмбūција | сербохорватська |
| ambicia | словацька |
| ambícija | словенська |
| об | українська |
| imú | українська |
| ambice | чеська |
| ambīre «домагатися» | ? |
| amb(i)- «об-, навколо» | ? |
| īre «іти» | ? |
| амби́ция | ? |
амбулато́рія «лікувальний заклад для ходячих хворих»
нім. Ambulatórium походить від лат. ambulātōrius «пересувний, рухомий», пов’язаного з дієсловом ambulāre «ходити», утвореним з префікса amb- «навколо, об-», спорідненого з псл. оbь, укр. об, і дієслова *ulare, спорідненого з гр. ἀλάομαι, ἀλαίνω «блукаю, мандрую», лтс. aluôt «тинятися, блукати»;
запозичення з німецької мови;
р. болг. амбулато́рия, бр. амбулато́рыя, п. ч. ambulatorium, слц. ambulatórium, вл. ambulatorij, схв. амбулàтōрија, амбулàтōрпј, слн. ambulatórij;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| амбулато́рыя | білоруська |
| амбулато́рия | болгарська |
| ambulatorij | верхньолужицька |
| ἀλάομαι | грецька |
| ambulātōrius «пересувний, рухомий» | латинська |
| aluôt «тинятися, блукати» | латиська |
| Ambulatórium | німецька |
| ambulatorium | польська |
| оbь | праслов’янська |
| амбулато́рия | російська |
| амбулàтōрија | сербохорватська |
| ambulatórium | словацька |
| ambulatórij | словенська |
| об | українська |
| амбулàтōрпј | українська |
| ambulatorium | чеська |
| ambulāre «ходити» | ? |
| amb- «навколо, об-» | ? |
| *ulare | ? |
| ἀλαίνω «блукаю, мандрую» | ? |
амфі́бія
фр. amphibie походить від гр. ἀμφίβιος «такий, що веде двоякий спосіб життя», утвореного з ἀμφί «скрізь; двояко-», спорідненого з лат. amb(i)- «навколо», псл. oba «обидва», оbь, укр. оба, об, і основи дієслова βιόω «живу», спорідненого з псл. žijǫ, укр. живу́;
запозичення з французької мови;
р. болг. амфи́бия, бр. амфі́бія, n. amfibia, ч. amfibie, слц. amfibia, вл. amfibij, м. амфибија, схв. àмфūбиј(а), слн. amfíbija;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| амфі́бія | білоруська |
| амфи́бия | болгарська |
| amfibij | верхньолужицька |
| ἀμφίβιος «такий, що веде двоякий спосіб життя» | грецька |
| amb(i)- «навколо» | латинська |
| амфибија | македонська |
| oba «обидва» | праслов’янська |
| žijǫ | праслов’янська |
| амфи́бия | російська |
| àмфūбиј (а) | сербохорватська |
| amfibia | словацька |
| amfíbija | словенська |
| оба | українська |
| живу́ | українська |
| amphibie | французька |
| amfibie | чеська |
| ἀμφί «скрізь; двояко-» | ? |
| об | ? |
| βιόω «живу» | ? |
о (прийм.)
первіснішим є ob, яке перед приголосними спростилося в о;
псл. о, ob, obь;
результат злиття двох (або й трьох) давніших прийменників: іє. *obhi, до якого зводяться дінд. abhí «до, через, з-», ав. aibī, aivi «тс.», дперс. abiy «до», лат. ob «до, перед, для, за», op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти), та іє. *opi (*epi), що виступає в лит. apiẽ «про, навколо», арі-, арý-, ар- «о-, об-», лтс. ар «біля, навколо», дінд. арі «також, сюди, при, в», ав. аірі «також, до, в», гр. ἐπί, ἔπί «на», ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад», іон. атт. ὄπίσϑε(ν) «за, позаду»;
з огляду на давнє значення «по обидва боки» псл. ob(ь) зіставляється також з псл. oba «обидва», лат. ambi- «навколо», гр. ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi);
р. о, об, обо, бр. а, аб, аба, др. о, объ, п. о, ст. ob, ч. о, ob, слц. о, ob-, вл. wo, wob, нл. wo, wob, hob, болг. о, об, оби, м. об-, схв. о, ст. об, слн. о, ob, стсл. о, об;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о-
об
об-
обі-
обо-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aibī | авестійська |
| аірі «також, до, в» | авестійська |
| ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» | аттічний |
| а | білоруська |
| о | болгарська |
| wo | верхньолужицька |
| wob | верхньолужицька |
| ἐπί | грецька |
| ἀμφί «тс., біля» (іє. *ambhi) | грецька |
| abhí «до, через, з-» | давньоіндійська |
| арі «також, сюди, при, в» | давньоіндійська |
| abiy «до» | давньоперська |
| о | давньоруська |
| *obhi | індоєвропейська |
| *opi (*epi) | індоєвропейська |
| ὄπίσϑε(ν) «за, позаду» | іонійський |
| ob «до, перед, для, за» | латинська |
| ambi- «навколо» | латинська |
| ар «біля, навколо» | латиська |
| apiẽ «про, навколо» | литовська |
| об- | македонська |
| wo | нижньолужицька |
| wob | нижньолужицька |
| hob | нижньолужицька |
| о | польська |
| о | праслов’янська |
| ob(ь) | праслов’янська |
| oba «обидва» | праслов’янська |
| о | російська |
| о | сербохорватська |
| о | словацька |
| ob- | словацька |
| о | словенська |
| ob | словенська |
| о | старослов’янська |
| об | українська |
| обо | українська |
| аб | українська |
| аба | українська |
| объ | українська |
| об | українська |
| оби | українська |
| об | українська |
| о | чеська |
| ob | чеська |
| ob | ? |
| obь | ? |
| aivi «тс.» | ? |
| op- (в operio «закриваю», із op- і основи дієслова *u̯erio, спорідненого з лит. àtveriu «відкриваю», псл. *vorta, укр. ворота; oportet «треба, слід» із op-/ob- і основи дієслова *vortēre/vertere «обертатися», спорідненого з псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти) | ? |
| арі- | ? |
| арý- | ? |
| ар- «о-, об-» | ? |
| ἔπί «на» | ? |
| ὀπίσ(σ)ω «позаду, назад» | ? |
| значення «по обидва боки» | ? |
| ob | ? |
| об | ? |
оберести́тися «загорнутися, закутатися; задушитися»
неясне;
висловлювалась думка (Reichenkron ZfSlPh 17/1, 149) про утворення з об+вер(е)т-;
можливе припущення про зв’язок з [бе́рест] «верхня кора берези» (з огляду на використання березової кори для ізоляції речей від вологи) або з *верз(а)ти (псл. *vьr̥zti) «в’язати» (в такому разі обер- з *обвер-);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| об | ? |
| вер | ? |
| е | ? |
| т- | ? |
| бе́рест «верхня кора берези» (з огляду на використання березової кори для ізоляції речей від вологи) | ? |
| *верз(а)ти «в’язати» (псл. *vьr̥zti)(в такому разі обер- з *обвер-) | ? |
обзла́чний «смачний»
очевидно, як запозичення походить від ч. obzvláštní «особливий, незвичайний», утвореного з прийменника ob, спорідненого з укр. об, і прикметника zvláštní «особливий, винятковий», похідного від zvláště «особливо», утвореного з прийменника z, спорідненого з укр. з, та прикметника vlastní «власний»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| об | українська |
| з | українська |
| obzvláštní «особливий, незвичайний» | чеська |
| zvláštní «особливий, винятковий» | ? |
| zvláště «особливо» | ? |
| vlastní «власний» | ? |
ока́зія «дивний випадок, незвичайна подія, нагода; (заст.) випадковий транспорт; [зібрання гостей з будь-якого приводу; гулянка Па, (Ме)]»
запозичення з польської мови;
п. okazja, як і ч. okaze, слц. okа́zia, болг. оказио́н, схв. ока́зиjа, оказùо̄н, слн. okazija, походить від лат. occāsiō «можливість», пов’язаного з occido «падаю», утвореним з префікса ob- (›oc-), спорідненого з псл. o, оb, укр. о, об, і дієслова cado «падаю»;
р. ока́зия, бр. ака́зыя;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ака́зыя | білоруська |
| оказио́н | болгарська |
| occāsiō «можливість» | латинська |
| okazja | польська |
| o | праслов’янська |
| ока́зия | російська |
| ока́зиjа | сербохорватська |
| okа́zia | словацька |
| okazija | словенська |
| о | українська |
| okaze | чеська |
| н | ? |
| occido «падаю» | ? |
| ob- (›oc-) | ? |
| об | ? |
| cado «падаю» | ? |
іма́ти «брати; ловити, хапати»
псл. imati «брати», ітератив до jti (‹*jьmti ‹*ĭm-) «тс.»;
споріднене з лит. imti «брати», лтс. jemt, лат. emo, emere «тс.», ірл. air-ema «підхопить»;
іє. *еm«брати»;
р. заст. діал. има́ть «брати, хапати, ловити», бр. [ёмкій] «зручний», др. имати «брати», п. заст. imać «хапати, брати», ч. jímati «ловити, хапати», слц. jímať «тс.», вл. jimać «хапати, брати», болг. е́мна «підхоплю, схоплю», схв. jèмати «збирати виноград», слн. jemáti «брати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́їмка
ви́їмок
«виняток»
ви́їмчастий
вийма́льний
вийма́ти
ви́наєм
винає́мник
відніма́ти
дійма́ти
дойма́ти
емки́й
«хваткий; спритний»
є́емки
«рогач»
є́мець
«хват, ловкач»
є́мка
«чаплія»
є́мкий
є́мкісний
є́мкість
є́мний
є́мнісний
є́мність
за́їмка
«займанщина»
займа́
«застава»
займа́н
«займання»
за́йманка
займа́нщйна
за́ймань
«тс.»
займати
«робити; вивчати; приділяти увагу; загорятися; починати світити»
займа́ти
«чіпати; захоплювати; цікавити; заганяти, проганяти»
за́йми
«позичання»
за́йми́на
«займанщина»
за́йминка
«плата пастухам натурою»
за́ймиско
«натовп»
за́ймит
«город за селом, підмет»
займи́тися
«загорітися»
за́ймище
«тс.»
за́ймот
«затримання худобини, виявленої в потраві»
здійма́ти
здійми́йти
здо́йма
«гачок для ловіння риби взимку неводом»
здойми́ти
«зняти»
зима́ти
«хапати»
ийма́ти
има́ти
има́тися
има́чка
«призов, набір»
ими́ти
ими́тися
«тс.»
іманка
«ловіння»
їма́ти
«тс.»
іма́тися
«братися; ловитися; загорятися, займатися»
іми́ти
імки́й
«хваткий, спритний»
йо́мка
«тс.»
навпере́йми
наемник
«тс.; той, хто служив у найманій армії»
(зает.)
наємець
«найманий робітник»
нає́мний
нає́мничий
на́йманець
на́йманка
«найми»
найма́ти
найма́ч
на́йми
на́ймит
найми́ти
на́ймитство
на́ймиття
«прислуга, наймити»
наймитува́ти
наймитча́
наймитчу́к
на́ймиця
«найми; плата за найми»
на́ймичка
наймичкува́ти
найо́м
найо́мець
«наймач; (заст.) підставний рекрут»
найо́мний
об
об
об
обійма́ти
обі́йми
обійми́ти
обі́ймище
«обхват»
обніма́ти
обні́мка
пере́йма
«переймання того, що пливе по річці; винагорода за повернення перейнятого; зупинка жениха; потуги у породіллі»
перейма́ти
перейма́тися
«проникатися; [перериватися]»
пере́ймець
«переймання того, що пливе по річці»
пере́йми
«болісні скорочення м’язів у породіллі»
перейми́ти
пере́ймом
«з перервами»
перенайо́м
підійма́льний
підійма́ти
підійма́ч
підйо́м
підйо́мка
підйо́мний
підйо́мник
підйо́мні
піднайма́ти
піднайма́ч
піднайо́м
підніма́льний
підніма́ти
підо́йма
пійма́ти
пійма́ч
«ловець»
пі́ймиця
«учасники весілля, що йдуть від молодого за молодою»
поє́мщина
«збір за дозвіл на одруження»
приє́мний
при́йма
«п’ята з шести великих струн бандури»
прийма́к
прийма́льний
прийма́льник
прийма́льня
при́йманка
«борошно для шліхти»
прийма́ти
прийма́тися
прийма́ха
«приймак»
прийма́ч
при́йми
при́ймит
«приймак»
прийми́ти
прийми́тися
прийми́ця
«наречена»
при́ймочка
(бот.)
прийо́м
прийо́мний
проємчи́стий
«пронизливий»
про́йма
«виріз; отвір»
пройма́вий
«тс.»
пройма́ти
роз
«перемир’я»
роз'є́мник
«мировий суддя; посередник»
роздійма́ти
розє́мний
розима́тися
«помиритися»
розніма́ти
спійма́ти
упійма́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ёмкій «зручний» | білоруська |
| е́мна «підхоплю, схоплю» | болгарська |
| jimać «хапати, брати» | верхньолужицька |
| имати «брати» | давньоруська |
| *еm «брати» | індоєвропейська |
| air-ema «підхопить» | ірландська |
| emo | латинська |
| emere «тс.» | латинська |
| jem̃t | латиська |
| im̃ti «брати» | литовська |
| imać «хапати, брати» | польська |
| imati «брати» | праслов’янська |
| има́ть «брати, хапати, ловити» | російська |
| jèмати «збирати виноград» | сербохорватська |
| jímať «тс.» | словацька |
| jemáti «брати» | словенська |
| jímati «ловити, хапати» | чеська |
| има́ть «брати, хапати, ловити» | ? |
| има́ть «брати, хапати, ловити» | ? |
| imać «хапати, брати» | ? |
о́ба́
недостатньо переконливим є зведення (Machek ESJČ 404) до форми типу іє. *ambhi-duvō «обидва»;
утворилось, очевидно, з префікса *ambh- (‹*ambhi) «навколо» та *bhō(u) «обидва», відбитого в гот. bai «обидва», нвн. beide, англ. both «тс.»;
іє. *ambhō(u) «обидва»;
споріднене з лит. abù «обидва», abì «обидві», лтс. abi «обидва», прус. abbai, лат. ambō, гр. ἄμφω, дінд. ubhā, ubhāu, ubhē, ав. uwa, ubē, гот. bai, ba, тох. А āmpi, āmpe, B ant-api «тс.»;
псл. oba, obě;
р. болг. діал. о́ба, о́бе, бр. або́е, др. оба, обѣ, п. obа, obaj, obie, oboje, ч. oba, obě, oboje, obojí, слц. oba, obaja, obe, вл. wobaj, wobě, нл. wobej, hobej (dwa), hobej (dwě), полаб. vübë, м. обаjцата «обидва, обоє», схв. о̏ба, о̏б(j)e, слн. obá, obé, стсл. оба, обѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вобі́
«обидві»
обе́
«обоє»
о́бі́
обі́йко
обі́йний
«двоякий»
обо́є
обо́йко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| uwa | авестійська |
| both «тс.» | англійська |
| або́е | білоруська |
| о́ба | болгарська |
| wobaj | верхньолужицька |
| wobě | верхньолужицька |
| bai «обидва» | готська |
| bai | готська |
| ἄμφω | грецька |
| ubhā | давньоіндійська |
| оба | давньоруська |
| *ambhi-duvō «обидва» | індоєвропейська |
| *ambhō(u) «обидва» | індоєвропейська |
| ambō | латинська |
| abi «обидва» | латиська |
| abù «обидва» | литовська |
| обаjцата «обидва, обоє» | македонська |
| wobej (dwa), hobej (dwě) | нижньолужицька |
| hobej (dwa), hobej (dwě) | нижньолужицька |
| beide | нововерхньонімецька |
| vübë | полабська |
| obа | польська |
| obaj | польська |
| obie | польська |
| oboje | польська |
| oba | праслов’янська |
| abbai | прусська |
| о́ба | російська |
| ба | сербохорватська |
| oba | словацька |
| obaja | словацька |
| obe | словацька |
| obá | словенська |
| obé | словенська |
| оба | старослов’янська |
| о́бе | українська |
| обѣ | українська |
| б | українська |
| обѣ | українська |
| oba | чеська |
| obě | чеська |
| oboje | чеська |
| obojí | чеська |
| *ambh- «навколо» (‹*ambhi) | ? |
| *bhō(u) «обидва» | ? |
| abì «обидві» | ? |
| ubhāu | ? |
| ubhē | ? |
| ubē | ? |
| ba | ? |
| А | ? |
| āmpe | ? |
| ant-api «тс.» | ? |
| obě | ? |
| о́ба | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України