НЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

ним (ор. в. одн. займенника 3-ї ос.)

псл. nimь, njego, njemu, njejě, njeji, njejǫ як результат приєднання до форм jimь, jego і т. д. кінцевого n з прийменників *vъn, *kъn, *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.);
р. ним, него́, нему́, н¸м, ни́ми, них, не¸, ней, бр. ст. нимъ, него, др. нимь, него, нему, нихъ, неѣ, неи, нею, п. nim, niego, ч. ním, něho, слц. ním, neho, вл. nim, njeho, нл. njogo, болг. не́го (зн. в.), не́му, м. него (зн. в.), ним (дав. в. мн.), схв. њȗм, њèга, слн. njím, njȇga, стсл. нєго, нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не́ї
не́ю
ни́ми
них
ній
нім
ньо́го
ньо́му
ню
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нимъ білоруська
него білоруська
не́го (зн. в.) болгарська
не́му болгарська
nim верхньолужицька
njeho верхньолужицька
нимь давньоруська
него давньоруська
нему давньоруська
нихъ давньоруська
неѣ давньоруська
неи давньоруська
нею давньоруська
него (зн. в.) македонська
ним (дав. в. мн.) македонська
njogo нижньолужицька
nim польська
niego польська
nimь праслов’янська
njego праслов’янська
njemu праслов’янська
njejě праслов’янська
njeji праслов’янська
*sъn jimь праслов’янська
*kъn jemu праслов’янська
*kъn праслов’янська
*sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.) праслов’янська
njejǫ праслов’янська
jimь праслов’янська
jego праслов’янська
njejǫ праслов’янська
jimь праслов’янська
jego праслов’янська
*vъn праслов’янська
kъ njemu праслов’янська
njejǫ праслов’янська
jimь праслов’янська
jego праслов’янська
*vъn праслов’янська
ним російська
него́ російська
нему́ російська
нём російська
ни́ми російська
них російська
неё російська
ней російська
њȗм сербохорватська
њèга сербохорватська
ním словацька
neho словацька
njím словенська
njȇga словенська
нєго старослов’янська
нь старослов’янська
ním чеська
něho чеська

його́

псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яго́ білоруська
не́го болгарська
jeho верхньолужицька
is готська
ita готська
ayám давньоіндійська
iyám давньоіндійська
idám «тс.» давньоіндійська
его давньоруська
*e- індоєвропейська
ei- індоєвропейська
і- «той, він» індоєвропейська
is латинська
ea латинська
id латинська
jìs «він» литовська
«вона» литовська
не́го македонська
jego нижньолужицька
jego польська
jego праслов’янська
*jь «той» (*ja, *je) праслов’янська
*tъ-jь (‹*tъ-jь) праслов’янська
*takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) праслов’янська
jemu праслов’янська
*ja праслов’янська
*je праслов’янська
*bělъ-jь праслов’янська
*ѵъn (в) праслов’янська
*vъn jeji праслов’янська
*sъn jimь праслов’янська
*kъn праслов’янська
*sъn jego праслов’янська
его́ російська
њèга сербохорватська
jeho словацька
njéga словенська
ѥгο старослов’янська
ньо́го українська
ним українська
не́ю українська
jeho чеська

ня (вигук для підкликання собак)

результат видозміни частки на «ось, візьми» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ня́кати «повторювати вигук ня»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на «ось, візьми» українська

босо́рка «ворожка, відьма, чаклунка»

менш переконлива спроба Ільїнського (РФВ 1911/1, 212–217) через др. босъ «біс» (?), босовъ пов’язати з псл. běзъ, укр. біс, басува́ти, баски́й;
[босорку́н], очевидно, утворене від [босорка́ня] (Німчук НЗ УжДУ 14, 176);
уг. boszorkány «дух померлих, примара, (ст.) відьма, чаклунка», можливо, пов’язане з тюрк. basyrkan «нічний кошмар», що походить від bas- «давити, штовхати; мучити»;
очевидно, запозичення з угорської мови;
пор. узб. [basǝrγan] «відьма», удм. busturgan «нічний кошмар» (з чув.);
мор.-слц. слц. [bosorka] «відьма, чаклунка», vozorka «тс.», bosorák «чаклун», vozorák, vozieraě «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бісу́рка
бісурканя
борсука́ня
боси́рка
босори́ти «ворожити»
босорку́н «упир»
босурґа́ня
босюрка́ня
бусурканя
ня «тс.; нічний метелик, Phalaenа; жаба, Būfo ВеУг»
пошурка́ня «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
босъ «біс» (?) давньоруська
běзъ праслов’янська
bosorka «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» словацька
vozorka «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» словацька
bosorák «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» словацька
vozorák «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» словацька
vozieraě «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» словацька
basyrkan «нічний кошмар» тюркські
boszorkány «дух померлих, примара, (ст.) відьма, чаклунка» угорська
busturgan «нічний кошмар»чув.) удмуртська
basǝrγan «відьма» узбецька
біс українська
босовъ ?
басува́ти ?
баски́й ?
босорку́н ?
босорка́ня ?
bas- «давити, штовхати; мучити» ?
basǝrγan «відьма» ?
bosorka «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» ?
vozorka «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» ?
bosorák «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» ?
vozorák «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» ?
vozieraě «відьма, чаклунка»«тс.»«чаклун»«тс.» ?

бур «вигук, що передає мурмотіння, бубоніння (людини)»

псл. *bur- звуконаслідувального походжен-. ня;
очевидно, споріднене з псл. bъr-, відображеним у п. ст. barczeć «шуміти», ч. brkati (заст.) «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)», ст. brčeti «летіти», слц. bŕkať «пурхати, злітати», вл. borkaty «буркотливий», bórčeć «бурчати, гудіти, дзижчати», bórčawa «буркотуха», нл. barkaś «бурчати», barcas «тс.; гудіти, дзижчати (про колесо); гарчати», barkotaś «ремствувати, нарікати; гарчати, бурчати; дзижчати, гудіти», bórkotaś «тс.», barcawa «м’ясна муха», болг. бъркам «шуміти, бушувати» (про море), м. брчи «дзижчить, гуде, шумить», схв. брчак «шум хвиль»;
пор. лит. burkúoti «воркувати», burkti «муркотіти», лтс. burkstêt «гуркотіти; базікати, невиразно говорити»;
сумнівною є думка (Bezzenberger BB 26, 188) про зв’язок з бу́ря;
р. бу́ркать «бурчати», бурча́ть, бр. бу́ркаць «буркати», бурча́ць «тс., рикати; бурчати», п. burkotać, burczeć «тс.», ч. burcovati «шуміти, стукати» (про поросят), нл. [burcas] «бурчати», схв. бỳркē «струменем»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

боркота́ти «тс.»
боркоту́н «тс., воркотун»
бу́ркало «буркотун»
бу́ркати «бурчати»
бурки́та «тс.»
бу́ркіт «воркування, шум, бурчання»
буркі́тник (про голуба)
бу́ркот
бурко́та «хвороба коней (з проносом)»
буркота́ти «тс.; рокотати, шуміти; бурчати»
буркоті́ти
буркотли́вий «воркотливий»
буркотня́ «шум; кипіння, бродіння; квоктання, воркування (про птахів); плач, хникання»
буркоту́н
буркува́ти «воркувати»
бурку́н «буркотун»
буркута́ти
бурча́к «дзюркотливий струмок»
бурча́ло «вид мухи, Musca vomitoria»
бурчати «буркотіти; дзюрчати (про струмок тощо); ричати»
бурчли́вий «буркотливий»
бурчу́н «буркотун»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бу́ркаць «буркати» білоруська
бъркам «шуміти, бушувати» (про море) болгарська
borkaty «буркотливий» верхньолужицька
burkstêt «гуркотіти; базікати, невиразно говорити» латиська
burkúoti «воркувати» литовська
брчи «дзижчить, гуде, шумить» македонська
barkaś «бурчати» нижньолужицька
burcas «бурчати» нижньолужицька
barczeć «шуміти» польська
burkotać «тс.» польська
burczeć «тс.» польська
*bur- праслов’янська
bъr- праслов’янська
бу́ркать «бурчати» російська
брчак «шум хвиль» сербохорватська
бỳркē «струменем» сербохорватська
bŕkať «пурхати, злітати» словацька
бурча́ть українська
бурча́ць «тс., рикати; бурчати» українська
brkati «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)» (заст.) чеська
burcovati «шуміти, стукати» (про поросят) чеська
ня ?
barczeć «шуміти» ?
brčeti «летіти» ?
bórčeć «бурчати, гудіти, дзижчати» ?
bórčawa «буркотуха» ?
barcas «тс.; гудіти, дзижчати (про колесо); гарчати» ?
barkotaś «ремствувати, нарікати; гарчати, бурчати; дзижчати, гудіти» ?
bórkotaś «тс.» ?
barcawa «м’ясна муха» ?
burkúoti «воркувати» ?
burkti «муркотіти» ?
бу́ря ?

не

псл. ne;
споріднене з лит. nè «не», ne- «не, не-», лтс. ne «не; ні», гот. двн. ni «не», ірл. ne- в nech «хто-небудь», лат. ne- «не, не-» (в nesciō, -īre «не знати», neuter «жоден з двох, ні той ні інший», nefās «беззаконня, нечестя» тощо), дінд. ná «не», ав. na- в nava «зовсім не, аж ніяк не»;
іє. *nn̥;
ще в балтослов’янську епоху *ne витіснило іншу заперечну частку, що вживалася виключно в сполученні і виникла з іє. * n̥ (нульовий ступінь чергування до *nĕ), рефлексами якого є дінд. a-, an-, гр. ἀ, ἀν-, лат. in-, гот. нвн. un-, дірл. an-, вірм. an-, тох. an-, en-, можливо, також псл. ǫ- ‹ *on- (у словах *ǫbogъ «убогий», *ǫrodъ «виродок» та ін.);
р. бр. др. болг. м. схв. не, п. nie, ч. ne, слц. ne-, вл. нл. ně, nje-, слн. ne, стсл. нє;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не- (напр., невда́ча, неприє́мний, нена́видіти, неаби́як)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
na- в nava «зовсім не, аж ніяк не» авестійська
не білоруська
не болгарська
ně верхньолужицька
nje- верхньолужицька
an- вірменська
ni «не» готська
un- готська
грецька
ni «не» давньоверхньонімецька
«не» давньоіндійська
a- давньоіндійська
an- давньоірландська
не давньоруська
*nn̥ індоєвропейська
*n̥ (нульовий ступінь чергування до *nĕ) індоєвропейська
ne- в nech «хто-небудь» ірландська
ne- «не, не-» (в nesciō, -īre «не знати», neuter «жоден з двох, ні той ні інший», nefās «беззаконня, нечестя» тощо) латинська
in- латинська
ne «не; ні» латиська
«не» литовська
не македонська
ně нижньолужицька
nje- нижньолужицька
un- нововерхньонімецька
nie польська
ne праслов’янська
ǫ- ‹ *on- (у словах *ǫbogъ «убогий», *ǫrodъ «виродок» та ін.) праслов’янська
не російська
не сербохорватська
ne- словацька
ne словенська
нє старослов’янська
ne чеська
ne- «не, не-» ?
*ne ?
an- ?
ἀν- ?
an- ?
en- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України