НУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
нут «Cicer L.» (бот.)
тат. нохут «нут звичайний, або баранячий, Cicer arietinum L.», тур. nohut, дтюрк. nuqut походять від перс. nuḫūd «тс.»;
запозичене з тюркських мов, частково через російську і східнороманські мови (молд. нэу́т, нэху́т, рум. năut, năhut);
р. бр. нут, болг. наху́т, нуху́т, схв. нàут «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наву́т
нагу́т
нау́т
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нут | білоруська |
| наху́т | болгарська |
| нуху́т | болгарська |
| nuqut | давньотюркська |
| нэу́т | молдавська |
| нэху́т | молдавська |
| nuḫūd «тс.» | перська |
| нут | російська |
| năut | румунська |
| năhut | румунська |
| нàут «тс.» | сербохорватська |
| нохут «нут звичайний, або баранячий, Cicer arietinum L.» | татарська |
| nohut | турецька |
но́та (муз., дипл.)
можливо, через західноєвропейські мови (нім. Nóte, фр. англ. note, іт. nota) запозичено з латинської;
лат. nota «знак; зауваження», очевидно, пов’язане з nōtus «відомий, знайомий», дієприкм. мин. ч. від nōscō, -ere (длат. gnōscō, -ere) «знати, пізнавати», спорідненого з дінд. jānā́ti «знає», гр. γιγνώσκω «пізнаю», лит. žinóti «знати», псл. znati, укр. зна́ти;
р. бр. болг. м. схв. но́та (муз., дипл.), п. nota (дипл.), nuta (муз.), ч. слц. nota (муз.), nóta (дипл.), вл. nota (муз., дипл.), слн. nóta (муз., дипл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
нота́тка
нота́тник
«записна книжка»
нота́ція
нотифікува́ти
но́тниця
нотува́ти
ну́та
«нота»
(муз., з п.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| note | англійська |
| но́та (муз., дипл.) | білоруська |
| но́та (муз., дипл.) | болгарська |
| nota (муз., дипл.) | верхньолужицька |
| γιγνώσκω «пізнаю» | грецька |
| jānā́ti «знає» | давньоіндійська |
| gnōscō, -ere | давньоісландська |
| nota | італійська |
| nota «знак; зауваження» | латинська |
| nōtus «відомий, знайомий» | латинська |
| žinóti «знати» | литовська |
| но́та (муз., дипл.) | македонська |
| Nóte | німецька |
| nota (дипл.), nuta (муз.) | польська |
| nuta | польська |
| znati | праслов’янська |
| но́та (муз., дипл.) | російська |
| но́та (муз., дипл.) | сербохорватська |
| nota (муз.), nóta (дипл.) | словацька |
| nóta | словацька |
| nóta (муз., дипл.) | словенська |
| зна́ти | українська |
| note | фракійська |
| nota (муз.), nóta (дипл.) | чеська |
| nóta | чеська |
| nōscō, -ere | ? |
но́тинка «ягня від однорічної вівці Ж; молода однорічна вівця-первістка МСБГ»
менш обґрунтоване виведення (Гриц. 110–111) від др. ну́та «рогата худоба»;
пор. оск.-умбр. akno «рік, час свят»;
молд. ноа́тен (рум. noáten, noátin) «однорічне ягня; вовна однорічного ягняти» виникло з лат. annōtinus «однорічний; торішній», що походить від annus «рік» (з *at-nos), спорідненого з дінд. átati «іде, мандрує», гот. aþnam (дав. в. мн.) «рокам»;
запозичення з молдавської і румунської мов;
Фонетичні та словотвірні варіанти
но́танка
«молода однорічна вівця-первістка»
но́телина
(назва вовни)
но́тенина
но́тка
но́точка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aþnam «рокам» (дав. в. мн.) | готська |
| átati «іде, мандрує» | давньоіндійська |
| ну́та «рогата худоба» | давньоруська |
| annōtinus «однорічний; торішній» | латинська |
| ноа́тен «однорічне ягня; вовна однорічного ягняти» (рум. noáten, noátin) | молдавська |
| виникло з «однорічне ягня; вовна однорічного ягняти» (рум. noáten, noátin) | молдавська |
| akno «рік, час свят» | ? |
| akno «рік, час свят» | ? |
| annus «рік» (з *at-nos) | ? |
ну (виг., частка)
псл. nu, no, очевидно, того самого походження, що й no «але; тільки» (іє.*nū˘);
припущення (Berneker IF 10, 153; Hofmann 216; Walde–Hofm. II 189; Klein 1063) про спорідненість стсл. ноукати «спонукати» з гр. νεύω «киваю», лат. nuō «тс.», дінд. návatē «обертається», nāuti «тс.» є помилковим, як і пов’язання (Rudn. II 863) з іє. *neu-o- «новий»;
р. бр. ну, др. нукнути «крикнути (підганяючи)», п. nu, nuże, nuż, ч. nu, nuže, слц. nuž, вл. no, nó, нл. no, [nu], схв. нy̏, слн. nò «ну», nù «гаразд», стсл. ноукати «спонукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ну́кати
нум
ну́мо
ну́мте
ну́те
пону́ка
«заохо-чування, підбурювання Г; спонука; згода Нед»
понука́ти
«підганяти»
понука́ч
«підбурювач»
пону́кнути
«кивнути головою, через силу поступитися, згодитися Нед; заохотити, підбурити Г»
понукти́
«кивнути головою, через силу поступитися, згодитися»
пону́кувати
прину́ка
спону́ка
спонука́льний
спонука́ти
спону́ка́ч
спону́кливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ну | білоруська |
| no | верхньолужицька |
| nó | верхньолужицька |
| νεύω «киваю» | грецька |
| návatē «обертається» | давньоіндійська |
| nāuti «тс.» | давньоіндійська |
| нукнути «крикнути (підганяючи)» | давньоруська |
| nū˘ «але; тільки» (іє.*nū˘) | індоєвропейська |
| *neu-o- «новий» | індоєвропейська |
| nuō «тс.» | латинська |
| no | нижньолужицька |
| nu | нижньолужицька |
| nu | польська |
| nuże | польська |
| nuż | польська |
| nu | праслов’янська |
| no | праслов’янська |
| ну | російська |
| нy̏ | сербохорватська |
| nuž | словацька |
| nò «ну»«гаразд» | словенська |
| nù «ну»«гаразд» | словенська |
| ноукати «спонукати» | старослов’янська |
| ноукати «спонукати» | старослов’янська |
| nu | чеська |
| nuže | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України