НУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ну (виг., частка)
припущення (Berneker IF 10, 153; Hofmann 216; Walde–Hofm. II 189; Klein 1063) про спорідненість стсл. ноукати «спонукати» з гр. νεύω «киваю», лат. nuō «тс.», дінд. návatē «обертається», nāuti «тс.» є помилковим, як і пов’язання (Rudn. II 863) з іє. *neu-o- «новий»;
псл. nu, no, очевидно, того самого походження, що й no «але; тільки» (іє.*nū˘);
р. бр. ну, др. нукнути «крикнути (підганяючи)», п. nu, nuże, nuż, ч. nu, nuže, слц. nuž, вл. no, nó, нл. no, [nu], схв. нy̏, слн. nò «ну», nù «гаразд», стсл. ноукати «спонукати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ну́кати
нум
ну́мо
ну́мте
ну́те
пону́ка
«заохо-чування, підбурювання Г; спонука; згода Нед»
понука́ти
«підганяти»
понука́ч
«підбурювач»
пону́кнути
«кивнути головою, через силу поступитися, згодитися Нед; заохотити, підбурити Г»
понукти́
«кивнути головою, через силу поступитися, згодитися»
пону́кувати
прину́ка
спону́ка
спонука́льний
спонука́ти
спону́ка́ч
спону́кливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ну | білоруська |
| no | верхньолужицька |
| nó | верхньолужицька |
| νεύω «киваю» | грецька |
| návatē «обертається» | давньоіндійська |
| nāuti «тс.» | давньоіндійська |
| нукнути «крикнути (підганяючи)» | давньоруська |
| *neu-o- «новий» | індоєвропейська |
| nū˘ «але; тільки» (іє.*nū˘) | індоєвропейська |
| nuō «тс.» | латинська |
| no | нижньолужицька |
| nu | нижньолужицька |
| nu | польська |
| nuże | польська |
| nuż | польська |
| nu | праслов’янська |
| no | праслов’янська |
| ну | російська |
| нy̏ | сербохорватська |
| nuž | словацька |
| nò «ну»«гаразд» | словенська |
| nù «ну»«гаразд» | словенська |
| ноукати «спонукати» | старослов’янська |
| ноукати «спонукати» | старослов’янська |
| nu | чеська |
| nuže | чеська |
ану́ (вигук)
результат злиття підсилювальної частки а і вигуку ну;
ρ. a ну, [а́но́], бр. ану́, ану́тка, п. anu «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож», нл. anu «ану»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ану
(XVII-- XVIII ст.)
ану-ну́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ану́ | білоруська |
| anu «ану» | нижньолужицька |
| anu «нубо, нумо, ну-ну, авжеж; то, отже, тож» | польська |
| а́но́ | українська |
| ану́тка | українська |
| а | ? |
| ну | ? |
| ну | ? |
но (вигук для підганяння коней; [вигук для підганяння корів Корз])
очевидно, пов’язане з вигуком ну;
р. бр. но (вигук для підганяння коней);
Фонетичні та словотвірні варіанти
но́кати
ньо
(вигук для підганяння коней)
ньо́кати
«нокати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| но (вигук для підганяння коней) | білоруська |
| но (вигук для підганяння коней) | російська |
| ну | українська |
но́ле́ «ану лиш»
складне утворення з часток [но] «ну, ану», що є варіантом ну, і [ле] «лише, тільки; же»;
слц. nolen «ну-ну», [nol’e] «ану лиш», [nol’em] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nolen «ну-ну» | словацька |
| nol'e «ану лиш» | словацька |
| nol'em «тс.» | словацька |
| но «ну, ану» | українська |
| ну | українська |
| ле «лише, тільки; же» | українська |
ну́жкати «підганяти, квапити»
пор. ну́кати «підганяти» від вигуку ну;
похідне утворення від вигуку ну ж, ну́ же (п. nuż «ану, ану лиш», nuże «ну-бо, нумо, нумо ж», ч. nuž «ану, ану лиш», nuže «тс.», слц. nuž «ну»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ну́жкатися
«користуватися послугами (когось)»
(ким)] Ж
пону́жкуватися
«тс.»
(кимось)] Нед
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nuż (п. nuż «ану, ану лиш», nuże «ну-бо, нумо, нумо ж», ч. nuž «ану, ану лиш», nuže «тс.», слц. nuž «ну») | польська |
| nuże | польська |
| nuž | словацька |
| ну́кати «підганяти» | українська |
| ну | українська |
| ну ж | українська |
| ну́же (п. nuż «ану, ану лиш», nuże «ну-бо, нумо, нумо ж», ч. nuž «ану, ану лиш», nuže «тс.», слц. nuž «ну») | українська |
| nuž | чеська |
| nuže | чеська |
ню́ґати «мучити причіпками, заїдати, шпигати словами з помсти»
неясне;
можливо, пов’язане з [ну́жкати] «підганяти», ну́кати «тс.», похідним від ну;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ню́гати
«тс. Ж; шпигати чим-небудь гострим (Закарп., М. М. Пещак усно)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ну́жкати «підганяти» | українська |
| ну́кати «тс.» | українська |
| ну | українська |
та́ну-та́ну (вигук -- у веснянці)
очевидно, результат поєднання сполучника та і вигука ну, пор. [тану́-тану́] (вигук) «ну» Нед;
можливо, зближене з [да́на] (рефрен у піснях) і з та́не́ць, тано́к, танцюва́ти, пор. п. [tanu tanu] (дит.) «танцювати; танець»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tanu tanu «танцювати; танець» (дит.) | польська |
| та | українська |
| ну | українська |
| тану́-тану́ «ну» (вигук) | українська |
| да́на (рефрен у піснях) | українська |
| тано́к | українська |
| танцюва́ти | українська |
| та́не́ць | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України