НОТАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
нота́ріус
запозичення з латинської (або середньолатинської) мови;
лат. слат. notārius «писар, секретар» пов’язане з noto, -āre «позначати, відзначати, записувати, писати», похідним від nota «знак; літера»;
р. болг. м. нота́риус, бр. ната́рыус, др. нотарь «прислужник, носильник», п. notariusz «нотаріус», ч. notář, слц. слн. notár «тс.», вл. notarstwo «нотаріальна контора», схв. нòтāр «тс.», стсл. нотарь «писар, секретар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
но́та́р
«нотаріус; [секретар сільської, волосної управи, зрідка секретар сільради МСБГ]»
нотаріа́льний
нотаріа́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ната́рыус | білоруська |
| нота́риус | болгарська |
| notarstwo «нотаріальна контора» | верхньолужицька |
| нотарь «прислужник, носильник» | давньоруська |
| notārius «писар, секретар» | латинська |
| noto, -āre «позначати, відзначати, записувати, писати» | латинська |
| nota «знак; літера» | латинська |
| нота́риус | македонська |
| notariusz «нотаріус» | польська |
| нота́риус | російська |
| нòтāр «тс.» | сербохорватська |
| notārius «писар, секретар» | середньолатинська |
| notár «тс.» | словацька |
| notár «тс.» | словенська |
| нотарь «писар, секретар» | старослов’янська |
| notář | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України