НОРМА — ЕТИМОЛОГІЯ
но́рма
через західноєвропейські мови (нім. Norm, фр. norme «тс.») запозичене з латинської;
лат. nōrma «норма, правило; зразок» зводиться до гр. γνώμονα, форми зн. в. від γνώμων «знавець; норма, правило», пов’язаного з γνώμη «розум, свідомість, дух; думка», γιγνώσκω «пізнаю», спорідненими з дінд. jānā́ti «знає», тох. А knā- «знати», лат. nōscō, -ere «дізнаватися», гот. kann «знаю», псл. znati, укр. зна́ти;
р. бр. болг. м. но́рма, п. ч. слц. вл. norma, схв. нȍрма, слн. nórma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нормаліза́ція
нормалізува́ти
норма́ль
норма́льний
нормати́в
нормативі́зм
нормати́вний
нормува́льний
нормува́льник
нормува́ти
понаднормати́вний
понаднормо́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| но́рма | білоруська |
| но́рма | болгарська |
| norma | верхньолужицька |
| kann «знаю» | готська |
| γνώμονα | грецька |
| від γνώμων «знавець; норма, правило» | грецька |
| від γνώμων «знавець; норма, правило» | грецька |
| γνώμη «розум, свідомість, дух; думка» | грецька |
| γιγνώσκω «пізнаю» | грецька |
| jānā́ti «знає» | давньоіндійська |
| nōrma «норма, правило; зразок» | латинська |
| nōscō | латинська |
| но́рма | македонська |
| norma | польська |
| znati | праслов’янська |
| но́рма | російська |
| нȍрма | сербохорватська |
| norma | словацька |
| nórma | словенська |
| зна́ти | українська |
| norma | чеська |
| А knā- «знати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України