НОНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
но́на «дев’ятий ступінь у гамі; строфа з дев’яти рядків» (муз., літ.)
запозичення з латинської мови;
лат. nōna «дев’ята» є формою жін. р. до nōnus (‹ *novenos) «дев’ятий», похідного від novem «дев’ять», спорідненого з дінд. náva, гр. έννέα, двн. гот. niun, лит. devynì, псл. *devętь (‹ *nev-) «тс.», укр. де́в’ять;
р. бр. болг. но́на, п. ч. вл. nona, слц. слн. nóna, схв. нȍна;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
но́на | білоруська |
но́на | болгарська |
nona | верхньолужицька |
niun | готська |
έννέα | грецька |
niun | давньоверхньонімецька |
náva | давньоіндійська |
nōna «дев’ята» | латинська |
до nōnus «дев’ятий» (‹ *novenos) | латинська |
*novenos «дев’ятий» (‹ *novenos) | латинська |
novem «дев’ять» | латинська |
devynì | литовська |
nona | польська |
*devętь «тс.» (‹ *nev-) | праслов’янська |
*nev- | російська |
но́на | російська |
нȍна | сербохорватська |
nóna | словацька |
nóna | словенська |
де́в'ять | українська |
nona | чеська |
ной «той»
результат видозміни форми [нон] «той» Ж, зумовленої впливом займенників з кінцевим й ([о́ний] «той», той тощо);
Фонетичні та словотвірні варіанти
но́є
«те»
но́я
«та»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
нон «той» | українська |
Но́нна (жіноче ім’я)
запозичення з російської мови;
р. Но́нна є, очевидно, жіночим відповідником до чоловічого імені Нонн, що походить від лат. nōnus «дев’ятий»;
виводиться також безпосередньо від лат. nōnus, ж. р. nōna (Вл. імена 148) або від болг. Но́на (Спр. личн. имен 514);
бр. болг. Но́на, ч. Nonna;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Но́на | білоруська |
Но́на | болгарська |
Но́на | болгарська |
nōnus «дев’ятий» | латинська |
nōnus | латинська |
nōna | латинська |
Но́нна | російська |
Нонн | російська |
nōna | російська |
Nonna | чеська |
он «от; там; дивись; [якраз не]» (частка)
псл. ono (onъ) (присл.) «он там», пов’язане з onъ «той, він», ona «та», ono «те»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́ні
«онде»
нон
«он»
он-
«тс.»«он»«тс.»«тс.»«там»
(у сполученні із займенниками і прислівниками: [онто́й О, онто́т О, онту́т О]; -- р. вон , [он] , бр. [он, онь, вонь, вунь] , др. оно, п. [óno, on], ч. [óno], слц. [onô], слн. [on] , стсл. онъ(дє)
он-он
о́не
«ось, он»
ононо́
онь
«он там Л; аж-аж О; аж»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ono «он там» (onъ)(присл.) | праслов’янська |
onъ «той, він» | ? |
ona «та» | ? |
ono «те» | ? |
оно́н «той Ж; той, що далі О»
зіставляється з ч. слц. слн. діал. onen «той», ч. ст. onenno, цсл. онънъ «тс.» і разом з ними зводиться до псл. *onъnъ «отой» як підсилювального похідного від onъ «той»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нон
«той»
нона́
«та»
ноно́
«те»«минулого разу»
(у сполученні з прислівником)
оно́на
«та»
ононо́
«те»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*onъnъ «отой» | праслов’янська |
onen «той» | словацька |
onen «той» | словенська |
онънъ «тс.» | церковнослов’янська |
onen «той» | чеська |
onenno | чеська |
onen «той» | ? |
onenno | ? |
onъ «той» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України