НОМЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
но́мер
запозичено з латинської мови через німецьку (коротке u в нім. Nummer «номер» передане через о);
лат. numerus «число, кількість» споріднене з лит. núoma «орендна плата», ав. nǝmah- «позика», гр. νέμω «розподіляю»;
не виключена можливість запозичення через голландську мову, у якій паралельно вживаються nommer i nummer з тим самим значенням (Кипарский ВЯ 1956/5, 135; Тарабасова ВКР ІІ 181; Акуленко 140; КЭСРЯ 294; Цыганенко 296);
менш імовірним є припущення (Младенов 359) про виникнення форми но́мер унаслідок схрещення фр. nombre «число, кількість» і лат. numerus «тс.»;
р. болг. м. но́мер, бр. ну́мар, п. numer, ч. слц. numero, вл. numerus, схв. нy̏мера, слн. númera, númara;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лу́мер
«нумер»
луме́ро
«тс.; буква»
номеро́к
ну́мер
нумера́тор
нумераці́йний
нумера́ція
нумерува́льник
нумерува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nǝmah- «позика» | авестійська |
| ну́мар | білоруська |
| но́мер | болгарська |
| numerus | верхньолужицька |
| nommer | голландська |
| nummer | голландська |
| νέμω «розподіляю» | грецька |
| numerus «число, кількість» | латинська |
| numerus «тс.» | латинська |
| núoma «орендна плата» | литовська |
| но́мер | македонська |
| Numme | німецька |
| numer | польська |
| но́мер | російська |
| нy̏ мера | сербохорватська |
| numero | словацька |
| númera | словенська |
| númara | словенська |
| но́мер | українська |
| nombre «число, кількість» | французька |
| numero | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України