НОМЕНКЛАТУРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
номенклату́ра «сукупність назв, термінів у певній галузі знання; працівники, затверджені вищими органами на якісь посади»
запозичення з латинської мови;
лат. nōmenclātūra «перелік, список» утворене, очевидно, на основі словосполучення nōmen calāre «оголошувати ім’я»;
лат. nōmen «ім’я, назва» споріднене з дінд. nā́ma, гр. ὄνομα, вірм. anun, гот. namō, псл. *jьmę «тс.», укр. ім’я́;
лат. calo, -āre «викрикувати, оповіщати, скликати» споріднене з дінд. kalakalaḥ «безладні крики, шум», гр. καλέω«називаю, закликаю, скликаю», двн. hellan «звучати», лит. kalbà «мова», псл. *kolkolъ «дзвін», укр. [колокі́л] «тс.»;
р. болг. м. схв. номенклату́ра, бр. наменклату́ра, п. ч. вл. nomenklatura, слц. слн. nomenklatúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
номенкла́тор
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
наменклату́ра | білоруська |
номенклату́ра | болгарська |
nomenklatura | верхньолужицька |
anun | вірменська |
namō | готська |
ὄνομα | грецька |
καλέω «називаю, закликаю, скликаю» | грецька |
hellan «звучати» | давньоверхньонімецька |
nā́ma | давньоіндійська |
kalakalaḥ «безладні крики, шум» | давньоіндійська |
nōmenclātūra «перелік, список» | латинська |
calāre «оголошувати ім’я» | латинська |
nōmen «ім’я, назва» | латинська |
calo, -āre | латинська |
kalbà «мова» | литовська |
номенклату́ра | македонська |
nomenklatura | польська |
*jьmę «тс.» | праслов’янська |
*kolkolъ «дзвін» | праслов’янська |
номенклату́ра | російська |
номенклату́ра | сербохорватська |
nomenklatúra | словацька |
nomenklatúra | словенська |
ім'я | українська |
колокі́л «тс.» | українська |
nomenklatura | чеська |
-āre «викрикувати, оповіщати, скликати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України