НИЩІВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ни́щити
очевидно, похідне утворення від колишнього нищо «ніщо» (пор. [ничо́го] «нічого» Ж);
первісно означало «перетворювати в ніщо»;
пор. р. ничто́жить «нищити», ч. ničit «нищити, руйнувати; псувати», слц. ničit’ «тс.», вл. ničić «нищити, руйнувати», нл. nicyś «тс.», м. ништи «нищити», схв. ни̏штити, слн. níčiti «тс.»;
помилковим було пов’язання (Brückner 364; Львов Лексика ПВЛ 250–251) п. niszczyć з ни́щий;
бр. ні́шчыць «нищити», п. niszczyć «тс.; руйнувати» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вини́щувач
незнище́нний
нищи́льник
«літак-винищувач»
нищи́тель
нищівни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ні́шчыць «нищити» | білоруська |
| ničić «нищити, руйнувати» | верхньолужицька |
| ништи «нищити» | македонська |
| nicyś «тс.» | нижньолужицька |
| niszczyć | польська |
| niszczyć «тс.; руйнувати» (з укр. ?) | польська |
| ничто́жить «нищити» | російська |
| ни̏штити | сербохорватська |
| ničit' «тс.» | словацька |
| níčiti «тс.» | словенська |
| нищо «ніщо» (пор. [ничо́го] «нічого» Ж) | українська |
| ničit «нищити, руйнувати; псувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України