НИЦИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ницело́з «верба розмаринолиста, Salix rosmarinifolia L. Mak; верба сланка, Salix repens L.» (бот.)

складне утворення з основ ни́ций «низький» і лоза́;
пор. р. [ни́цые ло́зы] «верба сланка», бр. ні́цая лаза́ «шелюга»;
назва зумовлена тим, що верба розмаринолиста, як і верба сланка, є невисоким кущем (Федченко–Флеров 303–304);
р. ницело́з «верба розмаринолиста; [верба сланка]», бр. [ніцaлаза] «верба розмаринолиста», п. [nicłoza] «вид лісового куща»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ніцалоза «зніт вузьколистий, Epilobium angustifolium L.»
ніцелоз «верба сланка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ні́цая лаза́ «шелюга» білоруська
ніцaлаза «верба розмаринолиста» білоруська
nicłoza «вид лісового куща» польська
ни́цые ло́зы «верба сланка» російська
ницело́з «верба розмаринолиста; [верба сланка]» російська
ни́ций «низький» українська
лоза українська

ниць

споріднене з лтс. nīca «місцевість униз по річці», дінд. nīcaḥ «низький», nyaṅ, nyañc- «обернений униз», nīpaḥ «який лежить глибоко внизу», двн. nidar «униз», снн. nûgel, nîgel «(головою) вперед, ниць (упасти)»;
псл. nicь «обернений униз», з давнішого *nikъ «низ»;
р. ниц «ниць», бр. ніц «тс.; [виворіт]», др. ниць «який падає обличчям униз, розпростертий на землі», на нице «навиворіт», п. [nyć] «ниць» (з укр.), [nicmo, nicma, nićma] «тс.», nice «виворіт, спід», ч. ст. níc «схилений до землі, обернений обличчям униз», nící, nicí «тс.», слн. (v)níc «навзнак», стсл. ниць «який падає (або лежить) обличчям униз», ницє «ниць», ниць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ниц «ниць»
ница́к «низька душею людина; низькопоклонний підлесник»
ни́ций
ни́цість
ни́цьки «схилившись, поникнувши»
ни́цьма
ницюва́ти «вивертати навиворіт, перелицьовувати»
ніцува́ти «тс.»п.)
ніць «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ніц «тс.; [виворіт]» білоруська
nidar «униз» давньоверхньонімецька
nīcaḥ «низький» давньоіндійська
nyaṅ давньоіндійська
nyañc- «обернений униз» давньоіндійська
nīpaḥ «який лежить глибоко внизу» давньоіндійська
ниць «який падає обличчям униз, розпростертий на землі» давньоруська
на нице «навиворіт» давньоруська
nīca «місцевість униз по річці» латиська
nyć «ниць»укр.) польська
nicmo «тс.»«виворіт, спід» польська
nicma «тс.»«виворіт, спід» польська
nićma «тс.»«виворіт, спід» польська
nice «тс.»«виворіт, спід» польська
nicь «обернений униз» праслов’янська
*nikъ «низ» праслов’янська
ниц «ниць» російська
nûgel середньонижньонімецька
nîgel «(головою) вперед, ниць (упасти)» середньонижньонімецька
(v)níc словенська
ниць «який падає (або лежить) обличчям униз» старослов’янська
ницє «ниць» старослов’янська
ниць «тс.» старослов’янська
níc «схилений до землі, обернений обличчям униз»«тс.» чеська
nící «схилений до землі, обернений обличчям униз»«тс.» чеська
nicí «схилений до землі, обернений обличчям униз»«тс.» чеська

ні́ци «короткозорий»

щодо семантики пор. низькозо́рий «короткозорий», низькоо́кий, [низьки́й на о́чі] «тс.»;
фонетичний варіант до ни́ций «низький» (можливо, з бр. ні́цы «понурий»);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ні́цы білоруська
низькоо́кий українська
низьки́й на о́чі «тс.» українська
ни́ций «низький» (можливо, з бр. ні́цы «понурий») українська

Кале́ник

гр. Καλλίνικος, Καλλένικος утворене від прикметника καλλίνικος «той, хто здобуває (святкує) славну перемогу; переможний», що складається з основ прикметника καλός «красивий» та іменника νίκη «перемога», спорідненого з лит. apnìkti «атакувати» або з псл. nісь «пониклий обличчям до землі», укр. ни́ций;
через церковнословʼянську мову запозичено з грецької;
р. Калли́ник, бр. Калі́нік, болг. Калини́к, стсл. Каленикъ, Калиникъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Каленик (1437)
Каллинікъ «добропобѣдникъ, ил (и) добропобѣдител» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Калі́нік білоруська
Калини́к болгарська
Καλλίνικος грецька
καλλίνικος «той, хто здобуває (святкує) славну перемогу; переможний» грецька
καλός «красивий» грецька
νίκη «перемога» грецька
Καλλένικος грецька
apnìkti «атакувати» литовська
nісь «пониклий обличчям до землі» праслов’янська
Калли́ник російська
Каленикъ старослов’янська
ни́ций українська

сі́ни

менш переконливе зіставлення (Machek ESJČ 543) з гр. ϰτοίνᾱ «оселя»;
може бути пов’язане з тінь, стіна́ (іє. *ts-›*s- :*st- : *t-);
іє. *sk῀аi-/sk῀ǝi-/sk῀ī-;
споріднене з лтс. sejs «тінь», дінд. chāyā́ «тінь, блиск», перс. sāya «тінь, захист», гр. σϰιᾱʹ «тінь», σϰηνή «намет», σϰιερός «тінистий»;
псл. sěnь;
р. се́ни, бр. се́нцы, др. сѣни, п. sień, [sieni], ч. síň «зал», ст. sieň «сіни, зал», слц. sieň «тс.», болг. ся́нка «тінь», м. сеница «альтанка; (заст.) намет», схв. се̏ница «альтанка», се̑нка «тінь», слн. sénca «тінь», стсл. сѣнь «тінь; намет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засі́нок «загорода в сінях»
пере́дсінок
підсі́ння «ґанок з піддашком; [рундук для продажу товарів]»
при́сінець «присінки»
присіне́шний «належний до присінків»
присіне́шня «передпокій»
при́сі́нки
присі́ння «присінки»
при́сі́нок
сіне́шній
сі́нки
сінни́й «сінешній»
сі́нній
сіняни́й «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
се́нцы білоруська
ся́нка «тінь» болгарська
ϰτοίνᾱ «оселя» грецька
σϰιᾱʹ «тінь» грецька
chāyā́ «тінь, блиск» давньоіндійська
сѣни давньоруська
*sk῀аi-/sk῀ǝi-/sk῀ī- індоєвропейська
sejs «тінь» латиська
сеница «альтанка; (заст.) намет» македонська
sāya «тінь, захист» перська
sień польська
sěnь праслов’янська
се́ни російська
ница «альтанка» сербохорватська
sieň «тс.» словацька
sénca «тінь» словенська
сѣнь «тінь; намет» старослов’янська
sieni українська
нка «тінь» українська
síň «зал» чеська
тінь ?
стіна́ (іє. *ts-›*s- :*st- : *t-) ?
σϰηνή «намет» ?
σϰιερός «тінистий» ?
sieň «сіни, зал» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України