НЕДОСТАЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
доста́ток
псл. *dostatъk-ъ, похідне від dostati «вистачити», первісно «достояти (до відповідного моменту)»;
р. доста́ток, бр. даста́так, др. достати «вистачити, залишитися», п. ч. dostatek, слц. dostatok, вл. dostatk, болг. доста́тъчен, м. достаточен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доста́тковатий
доста́тком
(присл.)
достаткува́ти
доста́тній
достатный
(XV11 ст.)
достатокъ
«велика кількість, багатство»
(XVI ст.)
достаточний
(XV ст.)
достато́чний
доста́тчити
доста́ча
достача́ння
«постачання»
достача́ти
доста́чити
недоста́тність
недоста́ток
недоста́ча
подоста́тком
(присл.)
подоста́ток
удоста́чу
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даста́так | білоруська |
| доста́тъчен | болгарська |
| dostatk | верхньолужицька |
| достати «вистачити, залишитися» | давньоруська |
| достаточен | македонська |
| dostatek | польська |
| *dostatъk-ъ | праслов’янська |
| доста́ток | російська |
| dostatok | словацька |
| dostatek | чеська |
| dostati «вистачити» | ? |
| первісно «достояти (до відповідного моменту)» | ? |
ста́чити «вистачати»
очевидно, псл. *statъčiti «тс.», похідне від statъkъ «достаток, майно»;
зіставлення з лит. tèkti «вистачати» (Machek ESJČ 573) недостатньо переконливе;
р. [ста́чить] «вистачати», п. ст. statczyć, ч. stačiti, слц. stačit’, нл. dostacyś, ст. stacyś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вистача́ти
ви́стачити
доста́чити
наста́ток
«вдосталь»
настатча́ти
«настачати»
наста́чити
недоста́ча
неста́ча
постача́льний
постача́льник
постача́ти
приста́ча
«доставка»
стача́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tèkti «вистачати» | литовська |
| dostacyś | нижньолужицька |
| stacyś «тс.» | нижньолужицька |
| statczyć | польська |
| *statъčiti «тс.» | праслов’янська |
| statъkъ «достаток, майно» | праслов’янська |
| ста́чить «вистачати» | російська |
| stačit' | словацька |
| stačiti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України