НАЧАЛЬНИЦЬКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

нача́льник

запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. начѧльникъ «начальник; зачинатель» утворене від начѧло «початок; влада» (пор. укр. бу́ти під нача́лом, р. быть под нача́лом), похідного від начѧти «почати»;
західнослов’янські форми зазнали зближення з іменником псл. čelo «чоло»;
р. нача́льник, бр. нача́льнік, др. начальникъ, п. naczelnik, ч. слц. náčelník, вл. načolnik, болг. нача́лник, м. началник, схв. на́челнūк, слн. načêlnik;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нача́л
нача́ло «начальство»
нача́льний «начальницький»
начальникува́ти
нача́льницький
нача́льство
нача́льствува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нача́льнік білоруська
нача́лник болгарська
načolnik верхньолужицька
начальникъ давньоруська
началник македонська
naczelnik польська
čelo «чоло» праслов’янська
нача́льник російська
на́челнūк сербохорватська
náčelník словацька
načêlnik словенська
начѧльникъ «начальник; зачинатель» старослов’янська
náčelník чеська
начѧло «початок; влада» (пор. укр. бу́ти під нача́лом, р. быть под нача́лом) ?
начѧти «почати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України