НАЧАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

началистий «палкий до роботи»

результат видозміни форми [нашалистий] «тс.», можливо, зближеної з нача́ло;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нашалистий «тс.» ?
нача́ло ?

нача́льник

запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. начѧльникъ «начальник; зачинатель» утворене від начѧло «початок; влада» (пор. укр. бу́ти під нача́лом, р. быть под нача́лом), похідного від начѧти «почати»;
західнослов’янські форми зазнали зближення з іменником псл. čelo «чоло»;
р. нача́льник, бр. нача́льнік, др. начальникъ, п. naczelnik, ч. слц. náčelník, вл. načolnik, болг. нача́лник, м. началник, схв. на́челнūк, слн. načêlnik;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нача́л
нача́ло «начальство»
нача́льний «начальницький»
начальникува́ти
нача́льницький
нача́льство
нача́льствува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нача́льнік білоруська
нача́лник болгарська
načolnik верхньолужицька
начальникъ давньоруська
началник македонська
naczelnik польська
čelo «чоло» праслов’янська
нача́льник російська
на́челнūк сербохорватська
náčelník словацька
načêlnik словенська
начѧльникъ «начальник; зачинатель» старослов’янська
náčelník чеська
начѧло «початок; влада» (пор. укр. бу́ти під нача́лом, р. быть под нача́лом) ?
начѧти «почати» ?

поча́ти

псл. počęti (‹*po-čьnti), počinati, na-, za-, похідні від *čęti, пов’язаного чергуванням звуків з konьcь «кінець», konъ «кін»;
споріднене з лтс. cītiês (‹*kinties), cìnîtiês «боротися», дінд. kannaḥ «молодий», гр. καινός «новий, молодий, свіжий», лат. re-cēns «свіжий, молодий, новий», ірл. cinim «випливаю, розпочинаюсь», cét- «перший», гал. cintu- «тс.»;
зіставляється також (Schuster-Šewc 1110–1111) з псл. čędo «чадо, дитина»;
р. [поча́ть], начать, бр. пача́ць, др. почати, п. począć, ч. počíti, слц. počat’, вл. počeć, нл. póceś, болг. по́чна «почну», м. почне «почне», схв. по̀че̄ти «почати», слн. počétі, цсл. почѧти, стсл. почѧти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

всча́тися «початися»
зача́ло
зача́ти
зача́ток
зача́ття «зародження, виникнення»
за́чи́н
зачина́льник
зачина́ння
зачина́тель
зачина́ти
зачи́нщик
надпоча́ти
надпочина́ти «тс.»
надча́ти «почати»
нача́ло
нача́ти
нача́ток «початок; намір»
начи́н «початок»
начина́тель «ініціатор»
начина́ти
поча́тки «основні положення, принципи; (бот.) кукурудза»
початкі́вець
поча́тко́вий
початку́ючий
поча́ток
поча́тоньки (пестливе)
почату́ха «та, що починає»
почи́н
почина́лець «ініціатор»
почина́льник
почина́ння
почина́ти
почи́нок «веретено з пряжею; [початок]»
розпоча́тє «початок»
розпоча́ти
розча́ти «почати»
розчина́ти
споча́тку
сча́ти «почати»
счина́ти
уча́ти
учну́ти «тс.»
чина́ти «починати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пача́ць білоруська
по́чна «почну» болгарська
počeć верхньолужицька
cintu- «тс.» галльська
καινός «новий, молодий, свіжий» грецька
kanīˊnaḥ «молодий» давньоіндійська
почати давньоруська
cinim «випливаю, розпочинаюсь» ірландська
cét- «перший» ірландська
re-cēns «свіжий, молодий, новий» латинська
cītiês (‹*kinties) латиська
почне «почне» македонська
póceś нижньолужицька
począć польська
počęti (‹*po-čьnti) праслов’янська
počinati праслов’янська
*čęti праслов’янська
konьcь «кінець» праслов’янська
konъ «кін» праслов’янська
čędo «чадо, дитина» праслов’янська
поча́ть російська
начать російська
по̀че̄ти «почати» сербохорватська
počat' словацька
počétі словенська
пачѧти старослов’янська
почѧти церковнослов’янська
počíti чеська
cìnîtiês «боротися» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України