НАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. nā;

очевидно, похідне від вказівної займенникової основи іє. *n-, тієї самої, що і в частках но, о-н, ге-н, займеннику ві-н, у лит. nà «ну; так», nò «тс.», лтс. na (вигук погрози і відгону), гр. ναί «так, справді», лат. nē «так, вірно», дінд. nā́-nā «по-різному, так і сяк»;

елемент -те (-te, слн. -ta) походить з дієслівної форми 2-ї ос. множини (і двоїни) і був доданий до вигуку, очевидно, вже в праслов’янський період;

р. на, на́те, бр. на, на́це, п. na, nacie, naści, ч. слц. na, nate, вл. na, naće, нл. na, naśа, natej (дв.), болг. м. на, схв. нā, слн. na, náte (мн.), nátа (дв.);